Результати пошуку слова: Вже ж бо
ШЕКСПІР Вільям – Сонети
Та як життю настане вже кінець, – … 22 Не вірю дзеркалу, що вже старий я, Твоєю ж юністю я молодий. … Вже кінь давно стомивсь, бо на коні – Вантаж розлуки, туги, безнадії. … То вже ж не з уст, які, запавши в нестям, Уже споганили себе не раз Ламанням слів, брехнею і безчестям. … Та за подвійну зраду і наругу Я докорять тобі не маю прав, Бо й сам не першу, може, і не другу, І соту вже присягу я зламав.
ОСНОВНІ ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ПОНЯТТЯ І КАТЕГОРІЇ (словник-довідник філолога)
Олесь); Бо вже ослонився безокрай чужинний, кучериться щедро багряний розмай, прощай, Україно, моя Україно, кохана Вкраїно, щаслива бувай (В. … …наприклад: А він візьми та йскажи їй правду; або ж для вираженняповинності, постійного примусового стану, вказуючи на те, що людина змушена здійснювати небажану, нав’язувану дію: А чи не годі вже того грання?
ФРАНКО Іван Якович – Iз секретiв поетичної творчостi
Тут додамо, що сей початок значно старший вiд самого iснування чоловiка на землi, бо вже в звiрячiм свiтi ми знаходимо i початки мови яко способу порозумiння мiж собою, i початки музики як вислову чуття. … ЗМИСЛ ЗОРУ I ЙОГО ЗНАЧЕННЯ В ПОЕЗIЇ Ми вже сказали, що змисл зору дає найбагатший матерiал для нашого психiчного життя, а тим самим i для поезiї.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – Ялинка
Та хапайся, сину, бо вже ген-ген з полудня, а треба вернутись завидна… Коли б ще снiгу не було,- казав Яким, удивляючись у край неба,- наче хмара насувається. … – Та вже ж живий… Оце недавно поїхали вдвох з нашим Омельком додому. … Вже жiнка стояла на риштованнi, колихнулася ряса, i знявся в повiтрi хрест.
ПАНОВ Микола – Боцман з «Тумана»
Туди ж на борту міноносця «Тигр» було відправлено кілька німецьких фізиків із штатом лаборантів… Далекий суцільний гул долинув звідкись зовні, проникаючи крізь товщу граніту. … – Слухайте, боцмане, вже третій день ми тут, а вперед ідемо найменшим. … – Чого ж ви мовчите, боцмане? … вже з ущелини крикнув боцман, – … І вже з борту катера скочив високий червонофлотець, зайшов по груди у льодяну чорну воду.
РОМАНЧУК Олег – Право на істину
Коли ж розвіялась, кулі вже не було. … А боротися з усіма вже не вистачає сил… Тривожний щем роз’їдав серце, краяв душу. … Перед людством вже давно постала дилема: або спільне життя на Землі в умовах взаємної терпимості, або спільне самогубство, засобів для якого більш ніж досить. … …Крадіжка крайтронів не залишала сумніву в тому, що невстановлені злочинці вже володіють атомною бомбою.