Результати пошуку слова: Вже ж

КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків

Posted on by / 0 Comment

Але жаба раптом десь щезла, а з-за вориння скрипів вже голосок Химин: – … Піт краплями виступав круг очей, стікав струмочком од чола до рота, під пахвами й на животі блищало у нього, як у коняки, а чугайстир вже розійшовся: –

СЦЕНІЧНЕ ТА МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО: ЦИРКОВІ ТА ЕСТРАДНІ ЖАНРИ. НАУКОВО‐МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТ

Posted on by / 0 Comment

Тобто на момент створення проекту «ONUKA» Наталія Жижченко вже була досить відомою виконавицею на українській електронній сцені. … Розсмішити – для підсилення комедійної ситуації, героям необхідно трохи відійти від сюжету та адресувати свій жарт вже не персонажам, а саме глядачам.

ФРАНКО Iван Якович – Boa Constrictor

Posted on by / 0 Comment

Герман тепер вже i не тямить, о що їм пiшло, але тiльки тямить, що жiнка i син насiли на нього так, що мусив утiкати з дому. … Його переслiдувала вже вiд тижня думка, що щастя починає вiдвертатися вiд нього, а тепер вiн знов щастя просить – о жилу воску! … –  Вже хто, а ми оба жили, як рiднi браття!

ВЛАД Марія Миколаївна – Стрітеннє: Книжка гуцульських звічаїв і вірувань

Posted on by / 0 Comment

Вони давалися юдити, і тому все що нова верства, то вже щораз менша була і жила коротше. … Але тут життя кипить… Я вже розказувала. … Я (ще не школярка, але вже по війні) пішла до Фурівки, бо жаль розривав дитяче серце на дрібки за кожним стражденним припадком бідака.

РЕКОМЕНДАЦІЇ З ДОГЛЯДУ Паліативна допомога

Posted on by / 0 Comment

Під час однієї з нарад учениця медсестри в дитячому відділенні якось зауважила: «Коли я дивлюсь на ці страждання, я вже не хочу скаржитися на власне життя. … І ще дещо на завершення: в кінці життя багато хто вже не відчуває голоду або бажання попоїсти, тому пацієнт і не може «зголодніти».

Микола Бажан – Майстер залізної троянди

Posted on by / 0 Comment

Траплялось, що над її причілком схиляла свої рукаті віти стара груша, а поруч жовтіли чорнобривці, а то й соняшник шукав, де ж угорі над ним ходить сонце, і тягнув до нього кругле подзьобане лице так само, як свій пожовклий вид простягав угору немічний сивочолий дід, дуже вже застарілий житель цієї застарілої хати.

Тарас Григорович Шевченко – Княгиня

Posted on by / 0 Comment

А по той бік Трубайла, за греблею, побачили ми білі хатки між вербами та між садами, що вже починали жовтіти. … Раз якось приїхав він теж уночі й привіз з собою другу “сестру”, вже не жидівку, а полячку, чи циганку — хто її знає; знаю тілько, що була чорна.

ДЮРРЕНМАТТ Фрідріх – Суддя та його кат

Posted on by / 0 Comment

Люди люблять повертатися, от і я тепер опинився в цьому Богом забутому селі, де мене колись народила якась жінка, що давно вже зогнила в землі. … Мовчки роздивлявся воскове обличчя мерця, губи ще продовжували посміхатися, але очні яблука вже провалилися глибше, і з них більше не струменіло нічого жахливого.