Результати пошуку слова: Вже ж
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
Сиділа в кріслі з виточеними на спинці людськими голівками, і це була вже зовсім інша жінка. … Повна сива жінка, вже майже бабуся, вийшла на ганок і подивилася в його бік, приклавши до лоба долоню дашком. … Коли ж опритомніли, все вже сталося, а різкий біль, який відчула, її по-справжньому перелякав і примусив відштовхнути його.
КОСТЕНКО Ліна – Берестечко
По той бік світу вона вже ж не ляшка. … Вже що ж мені робить, хіба свистіти в свищик та їсти той куліш, що відьма принесе. … На сплюндрованих землях, де вже не живуть гончарі. … Вже допекли нас до живої рани. … Вже ж у душі осіла чорна згар, гірка як згар в одстріляних рушницях. … ЖИТТЯ ВЖЕ ЗА ПЛЕЧИМА.
Адріан Кащенко – Славне військо
Та вже ж той козак Голота добре козацький звичай знає,- Ой, на татарина скрива, як вовк, поглядає. … Полону в козаків не брали, хіба що вже набридало лити кров; коли ж вороги тікали, то запорожці наздоганяли їх, вистинали всіх або топтали кіньми. … В Лузі дають знати: “Де вже ж ляхи, пани брати, козаків вішають”.
Семен Скляренко – Володимир
Нині ж усі троє стали вже ворогами… … Дружина Регволда, відступивши з посадів, зачинила ворота, підняла мости, швидко стала на городницях, жони й смерди вже готували там гарячу смолу й каміння, скрізь лежали оберемки стріл. … У хижі на вогнищі давно вже перетлів жар, там було холодно, в кутках і на помості снувалась темрява.
КУПЕР Джеймс Фенимор – Звіробій
Навряд чи вона зустріла хоч дюжину білих чоловіків відтоді, як вийшла з дитячого віку, а вже ж так викручується перед отими кількома офіцерами. … Голос його зберіг свою силу, хоч життя вже згасало в ньому. … – О господи, коли вже настане кінець цим жахливим сценам! … За деякими ознаками, жінки в таборі вже збирались облягатися.
МИРНИЙ Панас – Повiя
"Та вже ж не за яку, за Прiську". – … Пiдожди, стрiну я тебе де-небудь, уже ж правди допитаюся; та вже ж i за нiс поповоджу!.. … А от тепер – тiльки мука тяжка, несподiване почуття нового горя… Ну, вже й життя! … – Ну, вже ж, мамо, сьогоднi заранi упораюся, заранi пообiдаємо, та пiду хоч раз погуляю.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван Семенович – Кайдашева сім’я
– Та вже ж не ти, – … – Та вже ж бачу, не повилазили, – … Чи вже ж я в вас і того не заробила? … Вже й жнива минають, а я ні разу не була в матінки в гостях. … Ждала я тебе в гості, в вікна виглядала, та вже й перестала. … Така вже жіноча доля. … – Та вже ж вернуся, нігде не дінусь. … Через тин лаялись вже не жінки, а чоловіки.