Skip to content Сидить на коні як вилитий, шаблюка наголо, будьонівка набакир, а з-під довгої шинелі чобітки із шпорами визирають, сам худий, лице суворе, без посмішки, видно, нелегко дається йому військова служба. …
— Управитель який вилигався! …
Уляна, що вийшла з хати вилити помиї, сказала, проходячи мимо: — Байраки – малі й великі; там, де колись на лощині вовки вили та лисиці нори рили, – …
Пейсики знову одростали, сало на губах обмивала Сурка, жиденята росли, гладшали, стали аж вилискуватись, як ситі поросята, котрими їх дражнили хлопці… Гаразд Лейбі! …
Є такі люди, що найважчу тугу виливають сміхами, жартами. Як візьме коло його панькати, тупцяти, як візьме припарювати, та виливати, та облизувати, то, дивись, вже моя дитина й очуняє! …
Хведор, наче архистратиг з небес, вилинув прожогом з темної хати, держачи в руках чимале барильце, в которому горілка жалібно плескалася в порожньому місці. 