Результати пошуку слова: Вили
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
На тебе ще куля не вилита», — … «Нічого, Тимофію, на тебе куля ще не вилита». … — Та нехай би він із срібла і золота був вилитий — не побивався б отак. … Вилитий Тимофій, — … — Вилитий Тимофій. … Подивився Дмитро на округлені від несподіваного страху і злоби очі Сафрона, на неспокійні помахи важкої, наче вилитої, голови вола — і все зрозумів.
Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ
А вилиці в нього ворухнулися, рука на столі стиснулася в кулак. … В душі, в нетрях її присмеркових вили собаки чи вовки, я міг годинами прислухатися до того моторошного виття, нічого на світі не існувало, навіть не існувало страху перед божевіллям. … — спитала, все ще усміхаючись; усмішка скрасила її вилицювате й довгоносе обличчя.
Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР
Возьміть срібло-злото Та будьте багаті, А я візьму сльози – Лихо виливати; Затоплю недолю Дрібними сльозами, Затопчу неволю Босими ногами! … Та й нащо те знати, Що сльозами перед вами Буду виливати? … Буде з мене, поки живу, І мертвого слова, Щоб виливать журбу, сльози. … Легше було б сльози, журбу виливать.
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
Хмільне молоко переповнювало його, особливо вночі, і не міг він спати – оточували його сотні ніжок у лискучих туфлях його власної роботи: всю силу й неспокій виливав він у роботу. … Червона кров пливла у цей вечір, сльози також вигравали рубіновими вилисками, вся роса відсвічувала червоним – така вже видалася для неї ніч.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Iван – Хмари
Спiвуча душа виливалась пiснею по-солов'їному, поетична душа марила тисячею пишних картин. … Мiсяць ще яснiше виливав всю силу свого промiння. … В неї набралось слiз повнiсiнькi вчi; вона була рада, що трапився випадок вилить їх, i бiльше не держала їх. … – I якi то iдеї колись вилинуть з голов твоїх черкасцiв?