Skip to content Він сидів у лісовій хатинці чистий, вимитий, у новій білизні, сидів коло вікна, мовчки думав, довго думав, потім підвівся, підійшов до здерев’янілої від його довгої мовчанки Тетяни, сказав: «Я, звичайно, дякую, що врятувала мене від шибениці… І за геройство, проявлене… Винен у всьому насамперед я сам. 