НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа
– Чи не випити нам ще до подушки? … – Як випити, то й випити! … На решті розмови, тоді як сонце погасало і обзолотило цілий яр червоним полум'ям, він розказав про своє кохання, випитав про любов до його і натякнув про свою надію на їх сватання. … Ні з ким і чарки горілки випити, і розважити себе хоч трохи.