Результати пошуку слова: Випит
Іван Кривуцький – За полярним колом
Ложок не давали, і суп треба було швидко випити, щоб інші встигли пообідати. … – Цілу банку можеш випити? … Страшно ревнивий і любить випити. … Залишив його з Василем Яремчуком, а сам пішов до аптеки, налив до півлітрової пляшки спирту, трохи розбавив водою на всякий випадок, знаючи, що додому не донесе – може випити по дорозі.
Борис Грінченко – Серед темної ночі
У лавці горілки не можна було пити, дак зараз біля лавки жидок мав хатку і пускав туди людей,— так, ніби своїх гостей, а за те мав од кожної випитої пляшки плату. … Романові починає страшно хотітися випити чарку горілки і закусити отією ковбасою. … Обличчя з товстим носом, одутле і червоне від випитої горілки, але зовсім не лихе.
Григір ТЮТЮННИК – Вир
Вона вважала, що він її мучить, що він не любить її і ніколи не любив, бо якби любив, то кинувся б раніше, а то мовчав, а тепер випитує. … обізвався Сергій, що після випитої горілки значно осмілів. … «Ох і хитрий, усе знає, а випитує». — … — Товаришу капітані Як же такі Земляків зустріли — і по чарці не випити?
РОЗДОБУДЬКО Ірен – Ґудзик
Можна було б зайти до Будинку кіно, випити кави, зустрітися зі знайомими, засісти в їхньому товаристві до сьомої години (о сьомій мама приводила додому Ліку), але тоді голова буде захаращена безліччю зайвих клопотів і проблем, вечір буде зіпсовано. … Це лише команда випити… Як добре, що ми цього уникли!
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками
Чому ж пак здоровому або натрудженому чоловікові не випить чарки горілки? … Доктор попросив гостю сісти й просив вибачить за безладдя на столі після випитого чаю. … «Ой коли б мерщій випити чай та втекти од цієї причепи», – … Провівши панича до вагона, Мелася випитала в його, коли він вертатиметься до Києва і якого дня.
Олекса Кобець – Записки полоненого
Мав товариш Хома і ще один дар природи – хороший, зворушливий, оксамитний такий голос – баритон, якого не втратив, дарма, що, як і сам переказував, любив випити і пив часто й багато, розуміється, до того, як потрапив до казарми. … Березовий чай ми мали тут таки, на ходу, випити, бо вже через п'ять хвилин наш мадяр гукає: –