Крістоф Рансмайр – Останній світ
Алкіона бачила обважнілі від дощу, пошматовані вітрила, на диво виразно бачила кожен шов, кожнісіньку ниточку на парусині. … Насамкінець у вирах та водовертях закручувався вже тільки пісок із дна. … Як же близько й виразно в її уяві раптом постало Кеїкове обличчя, кожнісінька його риса, кожнісінька міна!