Результати пошуку слова: Вири

ЗАРУДНИЙ Микола Якович – На білому світі

Posted on by / 0 Comment

Ой Галю, Галю,- виривається стогін з Платонових грудей. … Пустіть,- виривається з обіймів і вискакує в бухгалтерію. … Платон зайшов у смугу і почав виривати стебла. … Виривати стебла тяжко. … Але Платон виривав їх з корінням, трощив руками, збивав чобітьми і кидав на купу, що ставала схожою на могилу.

Укопати

Posted on by / 0 Comment

укопа́ти1 – дієслово доконаного виду (викопати, вирити що-небудь) Інфінітив укопа́ти однина множина Наказовий спосіб 1 особа укопа́ймо 2 особа укопа́й укопа́йте МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа укопа́ю укопа́ємо, укопа́єм 2 особа укопа́єш укопа́єте 3 особа укопа́є укопа́ють МИНУЛИЙ ЧАС чол.р.

МИРНИЙ Панас – Повiя

Posted on by / 0 Comment

– вириваючись, мовив дяк i скрився в сiнях. … – десь вирискався гнилозубий миршавий чоловiчок i – цмок Христю в щоку. … – У мене чеснi люди бувають, благороднi; один ти з усiх єхида вирискався. … Сизий димок виривається з чорного димаря i кучеряво розвивається в прозорчатому повiтрi… Що то за хутори?

ВЛАДКО Володимир – Нащадки скіфів

Posted on by / 0 Comment

З темряви виринули нерівні обриси грубо обтесаних каменів, звивисті, ледве помітні шви скріплень. … Вона блискавкою пролітала над бур’яном, одним стрибком випереджаючи дівчину, ховалася на мить у траві – і виринала звідти, мов шалена, намагаючись на ходу схопити Ліду за спідницю.

ФРАНКО Iван Якович – Захар Беркут

Posted on by / 0 Comment

Ось чути вже скрип щаблів, сапання мужів, брязкіт їх оружжя – і звільна, несміло виринають перед очима лежачих мохнаті кучми, а під ними чорні, страшні голови з маленькими блискучими очима. … Аж ось захрустіло сухе гілля на стежці ї разом виринули з лісової пітьми Мирослава й Тугар Вовк.

Іван КРИВУЦЬКИЙ – ДЕ СРІБНОЛЕНТИЙ СЯН ПЛИВЕ…

Posted on by / 0 Comment

Дитина плакала, виривалася, злочинець підніс її над головою і з розгону кинув у вогонь… Тієї страшної ночі я вперше почув зловісне слово УПА”. … Діти виривали бур’яни. … На очах у вояків забирали все, що під руки потрапляло, навіть із рук виривали. … Він, на диво, не виривався, покірно сунув зі мною.

Микола Олійник – Леся

Posted on by / 0 Comment

— Невід ь-звідки виринула дітвора, що було поховалася за тинами. … Леся добре запам'ятала мотив «За Сибіром сонце сходить», розучила його, і часто в надвечір'ї ця пісня, вириваючись крізь зубчасті стіни, котилася широким берегом аж ген за річку. … От, виходить, задля чого виривала його з лапищ смерті.

РОМАНЧУК Олег – Зоряний кристал

Posted on by / 0 Comment

Перед самісінькою мовницею виринув Дамас з сувоєм папірусу. … Але ось виринув знайомий голос. … З його грудей виривається важкий стогін». … Виринувши з нічної купелі, червонястий диск сонця заходився висушувати діамантові краплини роси, висіяні царицею ночі на широколистих пальмах, сірому камінні, білих стінах будинків.

НАРИС ІСТОРІЇ УКРАЇНИ З НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО КІНЦЯ ХVІІІ ст.

Posted on by / 0 Comment

Уночі під страшним дощем тут були вириті окопи й насипані земляні укріплення, що перетворило табір між двома річечками (Пляшівкою й Пліснявою) на своєрідну фортецю, яку можна було здобути лише облогою. … Доки обидва полковники змагалися, хто вірніший царю, на поверхню політичного життя виринула ще одна фігура.

Олесь Гончар – Берег Любові

Posted on by / 0 Comment

Липка, задушна ніч, повалені холерою люди стогнуть за брезентом твого намету, і саму тебе, зморену, звалює сон, снується якась фантастика, баба-яга виринає у білім медичнім халаті, повіки розклепиш — чудисько потворне, що його як і звати не знаєш, — … солому штурманець мій руками ловить, висмикує, вириває, —