Результати пошуку слова: Вири

Вирисовування

Posted on by / 0 Comment

вирисо́вування – іменник середнього роду відмінок однина множина називний вирисо́вування родовий вирисо́вування давальний вирисо́вуванню знахідний вирисо́вування орудний вирисо́вуванням місцевий на/у вирисо́вуванні, вирисо́вуванню кличний вирисо́вування*

Семен Скляренко – Святослав

Posted on by / 0 Comment

Проминули день i нiч, ще один день i нова нiч, але Ант не приходив до пам'ятi; весь у вогнi лежав на помостi, з грудей його виривались хрипи й свист, часом вiн заходився вiд кашлю, простягав перед собою руки. … – виривається у Святослава. … – виринула думка. … – виринає десь здалеку, з туману…

ЖУЛЬ ВЕРН – ТАЄМНИЧИЙ ОСТРІВ

Posted on by / 0 Comment

Але неминучу трагедію можна тільки відтягти, і коли б до ночі перед їхнім зором не виринула земля, всіх їх разом з гондолою й кулею аеростата проковтнула б морська безодня. … Незабаром, немов із хмари, виринув весь острівець, а за ним і обрій над морем, безмежний зі сходу і обірваний високим крутим берегом на заході.

БЄЛЯЄВ Олександр – Людина-амфібія

Posted on by / 0 Comment

Відштовхується від дна, виринає нагору – і неначе поринає у теплій ванні. … Виринає по пояс і так тримається, поволі перебираючи ногами. … Іхтіандр виринає. … Юнак пірнав, пропливав під водою і знову виринав на поверхню, як морські птахи, коли полюють на рибу. … Виринувши на поверхню, юнак сказав усміхаючись: –

ФУКУНАГА Такехіко – Острів Смерті

Posted on by / 0 Comment

„Ні, мабуть, причину треба шукати в собі самому,- вирішив Канае і тієї ж миті в його уяві виринуло два жіночих обличчя: одне лагідно всміхалося, друге втупилося в нього проникливим поглядом.- Позавчора їх уже не було вдома. … Перед очима Канае виринуло нервове, змарніле обличчя професора Йосіди.