Результати пошуку слова: Вири
Ольга Кобилянська – Через кладку
Ось уже й дім Обринських виринув перед нами. … — відповіла безгомінним голосом і, вириваючи свої руки, сказала: — … Високо над лісом, на небосхилі між зорями, виринув місяць уповні, а тишина вокруги була перемагаюча, могутня. … Побут над морем виринає від часу до часу в моїй душі, мов сон який, про що я лиш мріяв, а не переживав.
БАРКА Василь – Жовтий князь
Раптом знов полонив її, виринувши на серці, неспокій, з яким і в церкву прийшла: чого сина позвали сільрадівці? … Скрипіла тягучими звуками реля: в супровід голосові, що, вириваючися з хрипкості, піднісся оповідати, чергуванням співу і примовок. … Мати вирила десь на грядках дрібненькі бурячки; зварила юшку.