Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ
Небо над гречками було синє, високе, ніде ні хмариночки. … Жито високе, вродило тоді не гірше, як цього літа. … Вночі їх повантажили в ешелон, море і парки зостались позаду, і тільки місяць — високе холодне світило — супроводив їх у нічні степові простори. … Перебродимо через просо, високе, як бамбук, ряснисте.