Результати пошуку слова: Висти
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
Жила в усьому тому дивним життям, поволі збирала в себе місячне сяйво, щоб залишити там, у небі, холодну зиму й крижану вистиглу таріль, яка поки що сипле й сипле неживе срібло, хмільне, немов трунок, і нещадне, як крик… I мор прийшов. … Хлопець у цей час запарював другий горщик зілля, а потім грів те, що вистигло у цебрі.