Результати пошуку слова: Волох

Микола Хвильовий – Синi етюди

Posted on by / 0 Comment

Налетiла на вiкно сiра хмара, i стало волохато. … Темним волохатим силуетом стоїть на сходi княжий маєток, тепер – чорний трибунал комуни. … Потiм повертаюсь i молитовне дивлюся на схiдний волохатий силует. … Тодi менi знову до болю хотiлося впасти на колiна й молитовне дивитися на волохатий силует чорного трибуналу комуни.

ШКЛЯР Василь – Залишенець

Posted on by / 0 Comment

Саме під цей момент з рипом відхилилися двері, і до клуні просунулася волохата морда – симпатичний сірко світив на нас розумними очима. … Чикирда зачудовано дивився на Ходю волохатими, як джмелі, очима. … Та ось у січні дев’ятнадцятого Волох з наказу Петлюри арештовує полковника.

КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Fata Morgana – З сiльських настроїв

Posted on by / 0 Comment

Ет, що там тепер Хома… Вiн бачив уже валку саней з колодами, брусами, повнi лубки червоної цегли, немов миски ягiд, волохатих коней, закутаних у власну пару, зiгнутi спини, пiднятi пуги… Ньо… Вйо! … Вiй був неласкавий, суворий; вiчна турбота ховалась у нього пiд волохатi брови, блищала срiблом в чорних волоссях.

УГАРОВ Григор – Невидимий риф

Posted on by / 0 Comment

капітан простяг професорові важку волохату руку. … Він спробував був підвестися, засунув руку собі під сорочку, намацав на волохатих грудях медальйончик, підніс його тремтячими пальцями до губів і поцілував. … Якийсь плечистий, волохатий матрос схопив цього нещасного під пахву, мов неслухняну дитину, і поніс у трюм.

Улас Самчук – Марія

Posted on by / 0 Comment

У нього підкручені догори вуса, у нього голена потилиця, у нього годинник на білій волохатій руці. … Розхристані сорочки, загорілі волохаті груди, немиті лиця, чорні брудні руки. … З-за кожного стовбура і куща витягалася пальката з ножем рука, яка непомильно, з любовною дбайливістю цілила у волохате його серце.

ЛЕМ Станіслав – Фіаско

Posted on by / 0 Comment

Якби комусь спало на думку вбрати таке громаддя в волохату шкуру,- це був би викапаний Кінг-Конг. … Мондіан простяг волохату руку між обличчями своїх слухачів, схопив зі столу в’язку ремінців і знову розвернув візок на місці з такою силою, аж зарипіла гума коліс.