Результати пошуку слова: Вон

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський

Posted on by / 0 Comment

Через гори високії, через води глибокії, через краї чужі несходимі мчить воно ластівкою, за синами шукаючи, їх виглядаючи, та й – повертається назад змучене, – … А вони, сини, чи живі, а чи, може, їх і немає, – … В руках вона тримала вузлик. … Усе це вона проробила мовчки й швидко, звиваючись справді, як кішка.

Науково-практичний коментар Кримінального Кодексу України

Posted on by / 0 Comment

Соціальна та юридична сутність кримінальної відповідальності полягає у тому, що вона: — … Для того, щоб вчинене діяння стало підставою виникнення кримінальної відповідальності, необхідно, щоб воно відповідало ознакам складу певного злочину, передбаченого чинним Кодексом. … Наприклад, вона не дає згоду бути виконавцем вбивства.

ВЛАДКО Володимир – Нащадки скіфів

Posted on by / 0 Comment

Всі вони, крім одного, шостого, показують незмінний напрямок… – … І хто може ручитися, що вони знову з’являться всередині бугра? … Скільки мені відомо, вона завглибшки всього метрів п’ятнадцять? … Що ж вона, поглибшала за ці дні, чи що? … Вона насправді дуже довга… Іван Семенович сів зручніше і зацікавлено глянув на археолога.

Григір ТЮТЮННИК – Вир

Posted on by / 0 Comment

Весною вона скресає, і тоді селяни б'ють ломами кригу, щоб не знесло ветхого місточка; літом пересихає так, що в деяких місцях її перебродять кури на сусідній хутір Залужжя і навіть там несуться, що є досі основною причиною сварок між троянівськими і залужанськими молодицями.

Записки українського самашедшого – Костенко Ліна

Posted on by / 0 Comment

Зрештою, дружина в мене розумна й красива, упадальників біля неї не бракувало, і якби зі мною щось не так, то вона вибрала б не мене. … З острахом дивлюсь на дружину — вона нічого не помічає? … Часом вона зітхає, цілує мене в лоб, — … Вночі вона питає: — … і відчуваю, що не нормально, і хтось із нас божевільний, вони чи я.

АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі

Posted on by / 0 Comment

Вона й очей не звела. … Після цього вони заглиблювалися в політику, затіваючи не перший і не останній «біг до моря»,[2] а я, понудившись, поки не показувалося сонце, нишком задкував до сіней – і до хлопців, ліпити снігову бабу. … Правда, вони в мене не їлись поїдом, як інші. … А як взяти загальніше, то що світ, те й вони.

БЕРРОУЗ Эдгар – Повернення Тарзана

Posted on by / 0 Comment

Добра й вірна дружина, вона, однак, нареченого собі не вибирала, отож не була ані безтямно, ані палко закохана в того, кого обрали для неї доля та її батько – російский аристократ. … Вона захоплювалася наївно і щиро, так як могла б захоплюватися чудовим взірцем будь-якої породи.

Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля

Posted on by / 0 Comment

Вже два тижні, як вони прибули з заслання, а він ніде не може знайти роботи. … Побачивши мене, вона спокійно пускає книгу на коліна й питає: — … — байдуже кидає вона, тримаючи руку на крані самовара. … На мене не дивиться, але я почуваю, що вона чекає відповіди на ці слова. … Вона завсіди розпадається зсередини.

ЕРНЕСТ Гемінґвей – Прощавай, зброє

Posted on by / 0 Comment

Дорогою повз будинок проходило військо, і курява, яку воно збивало, припорошувала віти дерев. … У темряві вони скидалися на зірниці, але ночі були холоднуваті, і ніщо не віщувало близької грози. … вони віддимали плащі, й солдати брели дорогою, немов жінки на шостому місяці вагітності.

ТРУБЛАЇНІ Микола Петрович – Шхуна «Колумб»

Posted on by / 0 Comment

Вранці шхуна прийшла в бухту Лебединого острова по рибу, яку вона приставляла в недалекий порт, на консервний завод. … Вона чомусь часто зупинялась і нахилялась: мабуть, зривала квіти. … Він майже впевнився, що то якась незнайома жінка, і його розбирала цікавість, хто вона і що робить на їхньому острові.