Результати пошуку слова: Вректи

вректи́1 – дієслово доконаного виду (наврочити) Інфінітив вректи́ однина множина Наказовий спосіб 1 особа вречі́мо, вречі́м 2 особа вречи́ вречі́ть МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа вречу́ вречемо́, врече́м 2 особа врече́ш вречете́ 3 особа врече́ вречу́ть МИНУЛИЙ ЧАС чол.р.

Як тільки-но рипнули двері й вона зобачила Петра Степановича, то схопилася з крісла й майнула за трельяж, немов сліпець міг би вректи її наготу. і навіть хотів би похвалитися (щоб тільки не вректи, тьфу-тьфу), що життя мені вдалося, як паска вдається ґаздині.

…Знайомим сказали, що про вагiтнiсть Магди мовчали, бо боялися вректи.