Результати пошуку слова: Врем’я

Титар гнiвався на таку мову й говорив, що через церкву й «таке врем’я» скоро стане дрантогузом. А «таке врем’я» позначилось тiльки на титаревих стiнах: вiн, неначе шпалерами, обклеїв їх скатертинами керенок вартiстю в сорок i двадцять карбованцiв – . –  Таке врем’я, –

Коли ж вони випадково зустрiчалися, дядько Володимир одразу починав сторожко бокувати й щось мимрити про свої невдачi-нестатки, скаржитись на "таке врем’я" i на бiсову дорожнечу, яка останню копiйку витрушує з самої душi. Але тепер таке врем’я, коли всякий норовить зобидити хазяїна-господаря…

Врем’я тепер підходить таке, що без науки — гоп та й стій. — Врем’я воєнне. — Воєнне врем’я: батькові рідному — і то не вір. За мирного врем’я наче таких не було, а грянула війна — ось і вони. А прикинеш дурною головонькою, то виходить, що тепер таке врем’ячко, що сиди тихенько, як мушка в щілині, і лапками не воруши.

Помалу, помалу і у вас сала набереться доволі, тоді порівняєтесь з Чоботом, а може, і з Жолудьом… На все свій час, своє врем’я. Виходять; на кону яке врем’я пусто.