Хоч як на самотi й у злиднях проживала вона там своi днi зi своiм молодшим сином-п’яницею, без чоловiка, та без iнших своiх дiтей, а всежтаки, коли наставала недiля або свято, вона це там скорше знала й iнакше себе почувала. Всежтаки вона була мати його дитини. Всежтаки?
Дiти сади замiтали, iндикiв пасли; калiки на городi сидiли, горобцiв, птаство полошили, да всеж то те якось умiла панi приправляти дорiканням та гордуванням, що справдi здавалось усяке дiло каторгою. Обiймає, пригортає, та все питає: "Чи люби ш?" Такий чудний!.. А панi все–таки: –