1. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ПРАВОПИСУ СКЛАДНИХ СЛІВ (ЗІ
СПОЛУЧНИМ ГОЛОСНИМ ТА БЕЗ НЬОГО)
Складні слова зі сполучними звуками о, е (є)
Коли перша частина складного слова ‒ прикметник, то сполучним
звуком виступає о: важкоатлет, гірничопроми-словий, чорногуз, яснозорий;
якщо першою частиною такого слова є прикметник м’якої групи, то перед о
пишемо ь: верхньодніпровський, давньоруський, середньовіччя, синьоокий.
Примітка. З цими словами не слід змішувати складних слів, першою
частиною яких є прислівник вищого ступеня порівняння на е: вищезгаданий,
нижчепідписаний.
Коли перша частина складного слова ‒ іменник або займенник, то
сполучним звуком буває:
а) після твердого приголосного, зокрема після шиплячого, звук о:
атомохід, грушоподібний, дощомір, самовчитель, але кожум’яка,
овочесховище, очевидний;
б) після м’якого приголосного (неподовженого), який закінчує основу
іменника, пишемо е: бурелом, землетрус, працездатний, яйцеподібний, але
конов’язь, коногін, костогриз, костоправ, свинопас, свиноматка;
в) після й, який закінчує основу іменника м’якої групи, або м’якого
подовженого приголосного першої частини пишемо є: боєздатність,
краєзнавство; життєздатний, життєпис, насіннєсушарка.
Складні слова без сполучного звука
Складні слова можна утворювати без сполучного звука – шляхом
безпосереднього приєднання основи до основи. При цьому перша основа
може закінчуватися:
а) на голосний звук: всюдихід, кількаразовий, радіокомітет;
одноденний, двоярусний, триніжок, чотирикутник; двадцятирічний,
п’ятикутний, семимильний;
б) на приголосний звук: Бориспіль, Вишгород, Миргород, Новгород,
Ужгород; дипкур’єр, літредактор, медінститут.
2
Складні слова пишемо разом і через дефіс. Разом пишемо:
а) усі складноскорочені слова й похідні від них: Нацбанк, Міносвіти,
міськрада, профспілка, соцстрах; профспілковий, соцстрахівський. Сюди
належать і всі складні слова, першою частиною яких виступають
компоненти: авіа-, авто-, агро-, біо-, вело-, водо-, газо-, геліо-, гео-, гідро-,
екзо-, екстра-, електро-, зоо-, ізо-, квазі-, кіно-, космо-, лже-, макро-,
мета-, метео-, мікро-, мілі-, моно-, мото-, нео-, палео-, псевдо-, радіо-,
рентгено-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фоно-, фото- й
под.;
б) складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник (коли
він не позначений цифрою): двобічний, сімдесятиріччя, трикутник,
тривідсотковий, чотиримісячний, двоосьовий, чотириактний.
Через дефіс пишемо:
а) складні слова, утворені повторенням того самого слова: писав-писав,
робив-робив, ходив-ходив, білий-білий, легенький-легенький, багато-багато,
синьо-синьо, тихо-тихо;
б) складні слова ‒ поєднання синонімів: гидко-бридко, зроду-віку,
тишком-нишком, часто-густо; антонімів: більш-менш, видимо-невидимо;
близьких за значенням слів, що передають єдине поняття: батько-мати
(батьки), хліб-сіль (їжа); спільнокореневих слів різної будови: великий-пре-
великий, з давніх-давен, з діда-прадіда, мало-помалу, повік-віки, радий-
радісінький, сила-силенна, тихий-тихесенький.
Примітка. Два слова, одне з яких має форму називного, а друге ‒
орудного відмінка, пишемо окремо; кінець кінцем, одним одна, честь честю,
чин чином. Так само займенника та іменника того ж кореня: сама самотою;
в) сполучення слів на позначення приблизности: день-другий, година-дві,
не сьогодні-завтра, три-чотири.
Примітка. Поєднання слів зі значенням приблизности або певних
числових меж можуть складатися й з двох числівників, позначених цифрами.
У таких випадках між ними ставимо тире: 3-4 (дні), учні 8-10 класів;
3
г) складні вигуки та звуконаслідування: гей-гей, гей-гей-гей, ого-го, бом-
бом, бом-бом-бом;
ґ) протяжні звуки в словах: По-о-лку, стій! По-о-дай, а то во-о-ни
наморились уже й та-а-к біля мене (А. Тесленко);
д) літерні абревіатури з належними до них цифрами: Ту-154, ЗШ-111,
АН-24;
е) літерні найменування паралельних класів у школах, різних будинків з
однаковими номерами на тій самій вулиці: 7-А, 10-Б; вул. Зодчих,буд. 26-А;
є) терміни, у складі яких є літера алфавіту: П-подібний, Т-подібний;
ж) літерні скорочення складних слів: с.-г. ‒ сільськогосподарський, с.-д.
‒ соціал-демократ, соціал-демократичний, ст.-сл. ‒ старослов’янський. Але
скорочення, утворені від словосполук, пишемо окремо: с. г. ‒ сільське
господарство.
2. НАПИСАННЯ СКЛАДНИХ ІМЕННИКІВ.
ПРАВОПИС ПРИКЛАДОК
Разом пишуться:
а) складні іменники, утворені шляхом поєднання за допомогою
сполучного звука двох або кількох основ, одна з яких ‒ дієслівного
походження: вертоліт, лісосплав, самохід, силосонавантажувач, тепловоз;
б) складні іменники, утворені поєднанням прикметникової та
іменникової основ за допомогою сполучного звука: білокрівці, чорногуз,
чорнозем;
в) складні іменники, утворені за допомогою сполучного звука від двох
іменникових основ: верболіз, лісостеп, носоріг, трудодень, шлакоблок; але
людино-день; сюди ж належать іменники, першою частиною яких є
незмінний іменник іншомовного походження (тут роль сполучного звука
виконує останній голосний першого іменника: автострада, велотрек,
радіокомітет);
4
г) складні іменники, утворені з дієслова в наказовій формі та іменника:
горицвіт, зірвиголова, перекотиполе, пройдисвіт; Непийпиво, Перебийніс,
Убийвовк (прізвища);
ґ) складні іменники, утворені з кількісного числівника у формі родового
відмінка (для числівника сто ‒ називного) та іменника: дванадцятитонка,
сторіччя, стоп’ятдесятиріччя, шестиденка.
Примітка. У складних словах із числівником, який означає число
двозначне, тризначне та інші, числівник звичайно пишеться цифрами й
приєднується до другої частини слова за допомогою дефіса: 750-річчя, 16-
поверховий;
д) складні іменники з першою частиною пів-, напів-, полу-: піваркуша,
півгодини, півдюжини, півкарбованця, півколо, півмісяць, півогірка,
пів’яблука; напівавтомат, напівсон; полукіпок, полумисок.
Примітка. Перед іменниками ‒ власними іменами пів- пишеться через
дефіс: пів-Європи, пів-Києва;
е) складні іменники, утворені з трьох і більше основ: автомотогурток,
світловодолікування, термогідродинаміка.
Через дефіс пишуться:
1) складні іменники, утворені з двох іменників без допомоги сполучного
звука, незалежно від того, чи в даному слові відмінюються обидва іменники,
чи тільки другий.
До слів з обома відмінюваними частинами належать:
а) іменники, що означають протилежні за змістом поняття: купівля-
продаж, розтяг-стиск;
б) іменники, що означають спеціальність, професію: магнітолог-
астроном, лікар-еколог;
в) іменники на позначення казкових персонажів: Зайчик-Побігайчик,
Лисичка-Сестричка.
До слів із другою відмінюваною частиною належать:
5
а) іменники, в яких перше слово підкреслює певну прикмету чи
особливість предмета, явища, названого другим словом: блок-система, буй-
тур, дизель-мотор, жар-птиця, козир-дівка, крекінг-процес, Свят-вечір,
стоп-кран;
б) іменники, що означають державні посади, військові, наукові звання:
генерал-губернатор, генерал-лейтенант, контр-адмірал, прем’єр-міністр,
унтер-офіцер, член-кореспондент, штабс-капітан;
в) іменники, що означають складні одиниці виміру: кіловат-година,
людино-день, тонно-кілометр;
2) складні іменники з першою складовою частиною віце-, екс-, лейб-,
максі-, міді-, міні-, обер-: віце-президент, екс-чемпіон, лейб-медик, максі-
спідниця, міді-мода, міні-футбол, обер-майстер;
3) іншомовні назви проміжних сторін світу: норд-вест, норд-ост;
4) субстантивовані словосполучення, що означають переважно назви
рослин: брат-і-сестра, люби-мене, розрив-трава, чар-зілля;
5) скорочені іменники, в яких наводиться початок і кінець слова: б-ка ‒
бібліотека, вид-во ‒ видавництво, д-р ‒ доктор, ін-т ‒ інститут, л-ра ‒
література, т-во ‒ товариство, ф-ка ‒ фабрика;
6) перша частина складного слова (яке пишеться разом або через дефіс),
коли далі йде слово з такою ж другою частиною: кулько- й
роликопідшипники, радіо- й телеапаратура, тепло- й гідроелектростанції.
Прикладки можуть писатися окремо й через дефіс, що залежить від
семантики поєднуваних складників.
1. Якщо прикладкою виступає видова назва, то дефіс між означуваним
іменником і прикладкою не ставиться: місто Київ, ріка Москва, трава
звіробій.
Якщо ж у ролі прикладки виступає родова назва, то між означуваним
іменником і прикладкою ставиться дефіс: звіробій-трава, Москва-ріка,
Сапун-гора.
6
2. Якщо узгоджуваний іменник, що має атрибутивне (означальне)
значення, виступає в ролі прикладки в постпозиції, він приєднується до
пояснюваного іменника дефісом: вовк-жаднюга, дівчина-красуня, хлопець-
богатир.
Якщо такий іменник виступає в препозиції до означуваного іменника, то
він пишеться окремо: богатир хлопець, жаднюга вовк, красуня дівчина.
3. Якщо пояснюваний іменник і прикладка можуть мінятися місцями
(причому атрибутивну роль виконує іменник у постпозиції), між ними
завжди ставиться дефіс: дівчина-грузинка й грузинка-дівчина, учитель-фізик і
фізик-учитель, художник-пейзажист і пейзажист-художник.
4. Якщо прикладка входить до складу терміна, вона втрачає атрибутивне
значення, перетворюючи словосполучення на складний іменник без
сполучного звука. Такі іменники пишуться через дефіс: гриб-паразит, жук-
короїд, заєць-русак, льон-довгунець.
3. СКЛАДНІ ЧИСЛІВНИКИ ТА ЗАЙМЕННИКИ
Разом пишуться:
а) складні кількісні числівники: одинадцять, п’ятдесят, триста
(трьохсот, трьомстам);
б) складні порядкові числівники й схожі з ними прикметники, останнім
компонентом яких є -сотий, -тисячний, -мільйонний: дев’ятисотий, п’ят-
надцятий, п’ятсоттридцятитисячний, шістдесятий, шістдесяти-п’яти-
мільйонний; багатотисячний, кількамільйонний.
Примітка. Складені кількісні та порядкові числівники пишуться
окремо: тисяча п’ятсот тридцять вісім, тисяча дев’ятсот вісімдесят
восьмий.
Примітка. Порядкові числівники, до складу яких входять слова з
половиною й под., теж пишуться окремо: три з половиною тисячний загін.
Через дефіс пишуться:
7
а) порядкові числівники, написані цифрами й літерами: 7-й, 10-ї, 11-го,
35-мільйонний, 3-тисячний, 4½-тисячний;
б) складні займенники з компонентами будь-, -будь, -небудь, казна-,
хтозна- й под.: будь-котрий, будь-хто, будь-чий, будь-що, будь-який;
котрий-будь, хто-будь, чий-будь, що-будь, який-будь; котрий-небудь, хто-
небудь, чий-небудь, що-небудь, який-небудь; казна-що, хтозна-який; але: будь
у кого, будь на чому, казна з ким, казна при кому (бо в середині таких слів
з’являється прийменник).
4. НАПИСАННЯ СКЛАДНИХ ПРИКМЕТНИКІВ
Разом пишуться:
а) складні прикметники, утворені від складних іменників, що пишуться
разом: лісостеповий (лісостеп), водопровідний (водопровід), теплообмінний
(теплообмін) та ін.;
б) складні прикметники, утворені від сполучення іменника та залежного
від нього прикметника: сільськогосподарський (сільське господарство),
народнопоетичний (народна поезія), західноєвропейський (Західна Європа),
східнослов’янський (східні слов’яни), північноукраїнський (північна Україна),
мовностилістичний (мовний стиль) та ін.;
в) складні прикметники, утворені від сполучення дієслова та залежного
від нього іменника: волелюбний (любити волю), деревообробний (обробляти
дерево), водоочисний (очищати воду), вагонобудівний (будувати вагони) та
ін.;
г) складні прикметники з першою числівниковою частиною:
чотирирічний, дводенний, семимісячний та ін.
Примітка. Якщо числівник означає число двозначне, тризначне та ін.,
то він звичайно пишеться цифрами і приєднується до другої основи за
допомогою дефіса: 18-поверховий та ін.;
8
ґ) складні прикметники з першою прислівниковою частиною:
важкохворий, висококалорійний, далекоглядний, загальнонауковий,
свіжозрубаний, вищезазначений та ін.
Примітка. Прислівники, утворені від більшості відносних
прикметників, як правило, зберігають на собі логічний наголос і з наступним
прикметником пишуться окремо: суспільно корисний, суспільно необхідний,
суспільно небезпечний, соціально активний, соціально небезпечний, соціально
незахищений, діаметрально протилежний, прямо протилежний, прямо
пропорційний, послідовно миролюбний, науково аргументований та ін.
Через дефіс пишуться:
а) складні прикметники, утворені від складних іменників, що пишуться
через дефіс: віце-президентський (віце-президент), екс-чемпіонський (екс-
чемпіон) та ін.;
б) складні прикметники, утворені від двох прикметників, які позначають
не підпорядковані одне одному поняття (між базовими прикметниками
можна вставити сполучник і): навчально-виховний (навчальний і виховний),
науково-технічний (науковий і технічний), постачально-збутовий
(постачальний і збутовий), мовно-літературний (мовний і літературний),
матеріально-технічний (матеріальний і технічний), білорусько-український
(білоруський і український) та ін., але глухонімий (глухий і німий),
хитромудрий (хитрий і мудрий), зловорожий (злий і ворожий).
Примітка. Варто запам’ятати узвичаєні написання через дефіс:
всесвітньо-історичний, державно-монополістичний, народно-визвольний,
масово-політичний, партійно-політичний, науково-дослідний, науково-
фантастичний, суспільно-історичний, суспільно-економічний, соціально-
економічний, соціально-психологічний, соціально-побутовий, контрольно-
вимірювальний;
в) складні прикметники, перша частина яких закінчується на -ико, -іко:
історико-культурний, політико-економічний та ін.;
9
г) складні прикметники з першою частиною військово-, воєнно-: воєнно-
стратегічний, військово-морський, військово-спортивний та ін., але
військовозобов’язаний, військовополонений;
ґ) складні прикметники, що називають поєднання чи відтінки кольорів,
смаків: жовто-зелений, чорно-білий, темно-синій, ясно-золотистий,
терпкувато-солодкий, гіркувато-кислий та ін., але жовтогарячий,
червоногарячий;
д) назви проміжних сторін світу: південно-західний, північно-східний та
ін..
5. ПРАВОПИС СКЛАДНИХ ПРИСЛІВНИКІВ
Прислівники, утворені від підрядних словосполучень, пишуться разом:
в різні боки ‒ врізнобіч, обома руками ‒ обіруч, на швидку руку ‒
нашвидкуруч, на самий перед ‒ насамперед, має бути ‒ мабуть, не сам хотів
‒ несамохіть, мимо ходити ‒ мимохідь, в один час ‒ водночас; натщесерце,
споконвіку, чимскоріш, чимдуж, чимдалі, чимраз, якраз. Але в
прислівникових сполученнях у сто крат (хоч стократ), тим часом (хоч
сполучник тимчасом як), все одно, все рівно всі частини пишуться окремо.
Складні прислівники, утворені повторенням тих самих, синонімічних
або антонімічних незмінних слів, пишуться через дефіс: ген-ген, ледве-ледве,
вранці-рано, давним-давно, повік-віків, зроду-віку, врешті-решт, тишком-
нишком, геть-чисто, більш-менш, сам-один, видимо-невидимо. Через два
дефіси пишуться прислівники пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на- всього, будь-
що-будь, хоч-не-хоч, як-не-як, де-не-де, коли-не-коли. Перша частина
пишеться окремо, а дві наступні ‒ через дефіс у прислівниках не сьогодні-
завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен (але з усіх усюд).
Прислівникові сполучення, утворені повторенням того самого
змінюваного слова в різних відмінках, пишуться окремо: кінець кінцем (Н. в.
+ О. в.), один одинцем, одним одно, раз у раз (Н. в. + З. в.), день у день, рік у
10
рік, раз у раз, сам на сам, час від часу, один в один, з дня на день, з ранку до
вечора, з роду в рід, з кінця в кінець.
6. ПРАВИЛА НАПИСАННЯ СКЛАДНИХ СЛУЖБОВИХ ЧАСТИН
МОВИ (ПРИЙМЕН-НИКІВ, СПОЛУЧНИКІВ, ЧАСТОК)
Прийменники
Складні прийменники звичайно пишуться разом: понад, (по + над),
попід, поза, поміж, попри, посеред, поперед, побіля, задля, заради, довкола,
назустріч, наприкінці, услід, внаслідок.
Але складні прийменники з першою частиною з (із) пишуться через
дефіс: з-за, із-за, з-поза, з-над, з-понад, з-під, з-попід, з-поміж, з-проміж, з-
серед, з-посеред.
Кілька нових прийменників, утворених від повнозначних слів, пишуться
двома і більше словами: згідно з, залежно від, незважаючи на, під час, в
результаті (але внаслідок), в силу, у напрямку до, на шляху до, у зв’язку.
Сполучники
Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання
повнозначних слів із частками або прийменниками: адже, аніж, втім, зате,
мовби, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби,
нібито, ніж, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, себто,
тобто, цебто, щоб, якби, якщо, абощо, тощо.
Примітка. Сполучники зате, проте, щоб, якби, якщо, які пишуться
разом, треба відрізняти від однозвучних самостійних слів, що пишуться з
прийменниками за, про та частками би, як окремо. Так, сполучники зате,
проте можна замінити одним із протиставних сполучників а, але, однак, тоді
як прийменники за, про та вказівний займенник те такій заміні не під-
даються. Наприклад: Хоч не застав Івана дома, зате пройшовся. Але: За те
оповідання його похвалили.
11
Сполучник щоб легко відрізнити від займенника що з часткою б,
оскільки на займенник що виразно падає наголос. Наприклад: Сказав, щоб
усі прийшли; але: Що б ви сказали, коли б я не приїхав?
Сполучники якби, якщо можна відрізнити від однозвучного з ними
прислівника як із часткою би та займенником що за допомогою контексту,
бо на прислівник як завжди падає логічний наголос. Наприклад: Якби тут
був мій товариш! Але: Як би краще виконати завдання!
Якщо хочеш, допоможу тобі. Але: Як що трапиться, нарікай на себе.
Окремо пишуться:
а) сполучники з частками б, би, ж, же: або ж, адже ж, але ж, а як же,
бо ж, коли б, коли б то, отже ж, хоча б, хоч би;
б) складені сполучники: дарма що, для того щоб, замість того щоб, з
тим щоб, з того часу як, незважаючи (невважаючи) на те що, після того як,
при цьому, та й, так що, тимчасом як, тому що, у міру того як, через те що
й под.
Через дефіс пишуться сполучники отож-то, тим-то, тільки-но,
тому-то.
Частки
Частки пишуться окремо, разом і через дефіс.
Частки би (б), же (ж), то (вказівна), ось, он звичайно пишуться окремо
від інших слів: сказав би, зроби ж, адже ж, як же бути, що то за, ось як,
ось коли, он куди, он який. Разом вони пишуться лише в складі сполучників та
інших часток: авжеж (пор. адже ж), атож, аякже, таж, мовби, немовби,
немовбито, неначебто. Частки ось і он пишуться разом лише в словах осьде і
онде. Але залежно від вимови їх можна писати й окремо: ось де, он де.
Разом пишуться частки аби-, де-, -сь, ані-, ні-, чим-, чи-, як-, що-:
абихто, дехто, хтось, ніхто, аніхто, аніскільки, чимало, чимдалі,
чимшвидше, якраз, якнайшвидше, щодня, щороку. Але частку що, коли вона
стоїть після слова, до якого відноситься, пишемо окремо: тільки що, поки що,
ледве що, дарма що, хіба що.
12
Через дефіс пишуться частки казна-, хтозна-, будь-, -небудь, -бо, -но, –
то (підсилювальна), -от, -таки: казна-який, хтозна-де, будь-де, де-небудь,
скажи-бо, слухай-но, якби-то, отакий-то, як-от, вивчив-таки.
Але частку таки, коли вона стоїть перед словом, яке підсилює, пишемо
окремо: таки вивчив, таки домігся свого. Через дефіс пишется частка екс- у
значенні «колишній»: екс-чемпіон, екс- президент, екс-директор.
Але частки, названі в попередніх двох пунктах, пишуться окремо, якщо
між ними й словами, яких вони стосуються, стоїть інше слово: абихто ‒ аби
до кого; ніщо ‒ ні про що; щогодини ‒ що дві години; щодень ‒ що не день,
що другий день; щодо ‒ що ж до; казна-хто ‒ казна з ким; будь-який ‒ будь
на якому; хтозна-хто ‒ хтозна й хто; іди-бо ‒ іди ж бо; якби-то ‒ якби ж
то; все-таки ‒ все ж таки.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Український правопис / НАН України, Інститут мовознавства
імені О.О.Потебні; Інститут української мови. – К.: Наукова думка, 2012. –
288 с.
2. Громик Ю. В. Український правопис : навчальний посібник / Ю.
В. Гро-мик. – К.: Центр учбової літератури, 2013. – 140 с.
3. Ющук І. П. Практикум з правопису і граматики української мови.
‒ К.: Освіта, 2012. ‒ 270 с.
4. Шевелєва Л. А. Український правопис у таблицях: Правила,
винятки, приклади, коментарі / За ред. А. О. Свашенко. – Xарків: Світ
дитинства, 2000. – 104 с.