РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі
Може, знов мене забувши, удаєшся до брехні?» Одвернувшись, вийшов мовчки, бо вона мене смутила, Вслід гукнув: «Побачиш зараз, в кого пристрасть щира й сміла!» Бо хіба ж насправді в мене отака душа безсила, Щоб мені казала жінка мужньо братися до діла? … Повні мстивої жаги, Люди мчали вслід за мною – їх я знищив до ноги.