Результати пошуку слова: Вівчар

Вівчар

Posted on by / 0 Comment

вівча́р – іменник чоловічого роду, істота відмінок однина множина називний вівча́р вівчарі́ родовий вівчаря́ вівчарі́в давальний вівчаре́ві, вівчарю́ вівчаря́м знахідний вівчаря́ вівчарі́в орудний вівчаре́м вівчаря́ми місцевий на/у вівчаре́ві, вівчарю́, вівчарі́ на/у вівчаря́х кличний вівча́рю вівчарі́

Вівчарювання

Posted on by / 0 Comment

вівчарюва́ння – іменник середнього роду відмінок однина множина називний вівчарюва́ння родовий вівчарюва́ння давальний вівчарюва́нню знахідний вівчарюва́ння орудний вівчарюва́нням місцевий на/у вівчарюва́нні, вівчарюва́нню кличний вівчарюва́ння*

КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків

Posted on by / 0 Comment

– потішала вона його.- Ти меш, сарако, вівчарити, я му сіно робити. … Загороди на вівці стояли порожні, і вівчарі порались там, щоб було де ночувати при вівцях. … –  Ти ж хто, браччіку, будеш – вівчар? … За ним схилились до молитви вівчарі й люди, що пригнали маржину. … – підганяє ззаду вівчар.

БІЛИК Іван – Золотий Ра

Posted on by / 0 Comment

Це певний час муляло Еобаза, та коли за пагорбом виринало нове селище або ставало чути сопілку вівчаря, Еобаз переключався на клопоти ближчі. … Пси першими помітили Еобаза й загавкали на нього, а коли вівчар свиснув до них, вони підібгали хвости й перестали гавкати, але все-таки здалеку пильно стежили за чужим.