Skip to content Вмираюча бідолашна істота, хай навіть пташка, примушує глибоко замислитися людину, яка не відає, коли настане її остання година, і яка майже певна, що не побачить заходу сонця. …
Ніхто не відає, що його спіткає на стежці війни. …
– Ніхто того не відає, Сумахо, ніхто того не відає,- озвався полонений. І нікому вона не скаже, не по-віда, що під нею лежить твоя мучена душа без одплати… А може, тебе доля занесла куди в далеку чужину, на інший край світа, ти думаєш-гадаєш, не досипляючи ночей, про матір: як вона тут, бідолашна, повертається, що з нею виробляють люди… Ой, боже наш, боже! Нею живе біла смерть, яка не відає нічого, крім помсти на невинних за одне лише їхнє існування… – …
Невже ти не відав, що саме такий, точнісінько такий, вигляд мав трон? …
І чинять це з невігластва, бо не відають, що порівняно з гномом дракон вірогідніший. …
до кінця й не відаючи, не розуміючи, що робить, – Відай, вона відійде навіки сама від нас, а золоті дукачі твої остануться тобі. …
— Відай, покинули тебе, — …
— Відай, покинули тебе. …
Нема, відай, і чого, була б вже тут була. …
— Найбільше, відай, чого вона бажає в житті, то піти на старість у монастир. …
— Відай, ти знайшов собі другу Настку, що першу вже забуваєш. Бог подивився скоса на свого напарника (а відав усе!), …
Явиди (юди, чорти, дідьки, невмиті, пекуни) повстають з дітей, яких через сім літ ніхто не схрестить, і з місця, де убито чоловіка і заховано без опроводів: як страчений там перебуде сім літ і ніхто не відає за него, не даст опроводу, тоді його вбиває юда. 