Результати пошуку слова: Віда
Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ
А щодо Запорожжя, то сам відаєш, що серцем воно незмінне… … Путі господні невідомі: ми бачимо тільки путь наших злигоднів і бід, але не відаємо, до якого кінця він веде нас. … не відають-бо, що творять, — … Мертві сорому не відають! … — Скажи йому, що батька немає дома й не відаю, коли повернеться, —
НАЛИВАЙКО Степан – Таємниці розкриває санскрит
Слово веда зрозуміле кожному слов’янинові, бо означає «відання», « … знання» і споріднене з нашим відати – « … велетенська епічна поема Давньої Індії, яка має чимало точок дотикання з Україною, розповідає, що колись могутній воїн Крішна та його старший брат Баладева, подорожуючи світом, прибули в країну Відарбгу.
Ольга Кобилянська – Земля
Нема, відай, у селі такої, що не хотіла би вашого Михайла! … Вже як він колись не стане першим у селі або й двірником, то, відай, доброму й не ступати по землі. … Так, відай, бог хотів, бадіко! … Відай, треба буде дві пари волів, аби потягнули її скриню до хати чоловікові, як дістане якого, бо одна пара не встигне”.
ФРЕМОВ Іван – Година Бика
я історик Землі й відаю про цивілізації інших планет лише в загальних рисах. … Про біполярну будову світу математики відали ще в ЕРС, проте фізики того часу заплутали питання наївним уявленням про антиречовину. … Ми навіть не відаємо, що діється там з нашими предметами. … – Принаймні на думку тих, хто відає у нас мистецтвом.
НАРИС ІСТОРІЇ УКРАЇНИ З НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО КІНЦЯ ХVІІІ ст.
Згідно з багатовіковою практикою, пастир не стояв над мирянами, а, приступаючи до служіння за їх згодою, керував зсередини стада; паства ж, своєю чергою, йшла за ним з повним віданням того, що відбувається в Церкві. … обійняли посади княжої адміністрації, відаючи збором податків, судом, господарськими справами тощо.
Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку
друга, мізиночка Оленка, вже ніяким світилом небесним не одзначена, та й кволенька змалку, і плаксунка, відай, через те ж таки, — … в духові розсудивши, з полегкістю, що, відай, таки на добро приходила прочанка, котра, либонь, зовсім і не прочанка була, — … і, відай, випереджаючи вже нависле Марїї в устах питання «а ти ж її?»,
Григорій Сковорода – Наркіс
Коли хочеш знати, то відай, що ми так бачимо людей, гейби хтось показував тобі одну лише людську ногу чи п’яту, сховавши голову й усе інше тіло. … І мені здається, що не досить розумієш, наприклад, глиняну посудину, коли розумієш одну її фігуру, з’явлену з болота, а не відаєш: чистим чи нечистим наповнена вона лікером чи питтям.