Результати пошуку слова: Відставати

Соромно від своїх комсомольців відставати. Від літератури тобі, хлопче, не треба відставати. — Лавриненко, не відставати! Не відставати! — Єсть, не відставати! Перестала плакати, намагаючись не відставати від Андрія.

Артемові, по суті, лишалося тільки підтримувати Ліду і ані на крок не відставати від геолога. Іван Семенович з насолодою й собі попустив поводи: його кінь не хотів відставати від Варканового, він також зразу перейшов на галоп. Артемові слід лише не відставати від Діани.

Потім замовкли, і Пін почав відставати. Тепер Гандальф ішов дуже швидко, і Хранителі намагалися не відставати. Спочатку Фродо та Сем ще могли встигати за супутниками, але Арагорн вів загін швидким кроком, і невдовзі [353] вони почали відставати. Сем намагався не відставати, але не міг зрівнятись зі Слідопитом і невдовзі відстав.

Сивоок, щоб не відставати від товариша, і собі кинув два коштовні хутра.  Коли так, то слухатися мене, і йти за мною, і не відставати, і не приставати, бо гукну мужів, то почастують киями, а в нас хоч мужів мало, та в киї візьмуть, що аж!

Підтягнувшись, вони тюпали далі, доганяючи колону, й уже знову починали відставати. Ні, то була тільки втома, смертельна втома… Щоб «підбадьорити», було проголошено: хто відставатиме – буде розстріляний на місці. Хто відставатиме – пристрелювати зразу, не чекаючи… Темп! – Хто відставатиме, буде пристрелений на місці, як собака.

Війна підступає все ближче, та й при дворі нині в силі нікчемні радники… Ми не розірвемо старовинний союз з Гондором, і якщо той прийме виклик, нам не годиться відставати. Сем підтримував Фродо, щоб не відставати від провідника.

Ібрагім намагався не відставати від Сулеймана, ретельно вганяючи в свого гарбуза стрілу за стрілою, посміювався з старого Пірі Мехмеда, який влучав рідко, неспроможний як слід напинати тятиву, через що його стріли не долітали і безсило падали вниз. –  Випереджати вас було б злочинне, відставати – ганебно.

її правильної форми обличчя було суціль укрите шолудями – білими пластівцями відмерлої і полущеної шкіри, так наче жінка вмочила обличчя, а заразом і руки в крейду, і крейда аж тепер почала просихати, лущитись і відставати.

Клейтон міг лише приблизно здогадуватись про хід думок свого дивного викрадача або провідника, але те, що він, почувши постріл, якоюсь мірою схвилювався, було цілком очевидно; Тарзан так пришвидшив ходу, що Клейтон, спотикаючись у темряві слідом за ним, щохвилини падав, марно силкуючись не відставати, і нарешті залишився позаду.