Результати пошуку слова: Вітчизна

ойчи́зна – іменник жіночого роду (вітчизна) відмінок однина множина називний ойчи́зна ойчи́зни родовий ойчи́зни ойчи́зн давальний ойчи́зні ойчи́знам знахідний ойчи́зну ойчи́зни орудний ойчи́зною ойчи́знами місцевий на/в ойчи́зні на/в ойчи́знах кличний ойчи́зно* ойчи́зни* [арх., діал.]

Один з тих яничарів подав таку картину: «Журнал «Вітчизна» пропагує козаччину, Запорізьку Січ і т. 450] «Вітчизна», березень, 1963. Вітчизна», листопад, 1958.

— Та якщо всі так оглядатимуться на інших, як ти, то не діждеться нещасна вітчизна кращої долі. Не тільки гайдамакам дорога вітчизна, не тільки в них болить за неї серце.

Оце уже і є його вітчизна. Оце мій Київ, це моя вітчизна.

– Вітчизна. “Краєзнавець Отамановський” журнал Вітчизна №11, 1990р.; “

Честь і вітчизна! © ВІТЧИЗНА.

А що таке Вітчизна? Чому Вітчизна – це завжди хтось і щось, а не я і не ти?

дивились крізь темряву десь на утрачений світ, десь туди, де лишилась країна, осяяна сонцем, де лишилась Вітчизна, озвучена сміхом дитинства і юності рано одтятої, де лишилася мати… родина… дружина… Мерехтіли грона очей і летіли десь у темряву чорну, у прірву.

Ті названі й неназвані особи, яких тут не згадуємо, котрі бігали за владою, не тільки самі на собі й на помічниках своїх пізнали нещастя та занепад, але за той їхній вчинок немало потерпіла й Вітчизна Україна, край тогобічний.