МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні Posted on by / 0 Comment Чорні, як гайворон, уси починали вже по краях рудіти; борода стирчала чорна, остюкувата, давно, мабуть, не бачила скіска. … Кругом Україну облягло панство, позалазило в саме серце – і, як те гайвороння, шматувало її полумертвий труп… Зажурились наші левенці – та вже було пізно!..
На уходах – Андрій Чайковський Posted on by / 0 Comment — Досить буде виволокти все за вал або до лісу вовкам та й гайворонам на жир. … Скільки я таких бідних поховав, щоб християнського тіла гайвороння та дикі звірі не шматували.
МАЛИК Володимир Кирилович – Чорний вершник Posted on by / 0 Comment І хоча на шибениці погойдувались Астаматій і Варениця, хоча над Викіткою з криком кружляло чорне гайвороння, на серцях у них стало легше: Ненкова душа, видно, остаточно очистилася сьогодні від яничарського духу.
Записки українського самашедшого – Костенко Ліна Posted on by / 0 Comment Під корогвами й іконами старі кликуші, як гайвороння, сунули по вулицях, попихаючи поперед себе у візках ветхих, неходячих уже ченців. … Чутки кружляють, як гайвороння.
ТИЧИНА Павло Григорович – Соняшнi кларнети Posted on by / 0 Comment Знялось гайвороння – на бурю… Серпень 1917р.
МИРНИЙ Панас – Повiя Posted on by / 0 Comment Тiльки не таких, якi були на ярмарку… "То – смiття, котре вимiтали з великих городiв; гайвороння, що злiталося, зачувши падаль!
Анджей Сапковський – Останнє бажання Posted on by / 0 Comment Гайворонськи чорне волосся розвіювалося хвилями, пливло у повітрі, пливло, пливло, пливло. … Ельфійка, що стояла над Горицвітом, мала чорні очі й таке ж гайворонсько-чорне волосся, буйно спадаюче на плечі і лише на скронях заплетене у дві тоненькі кіски.
Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку Posted on by / 0 Comment завчасу, шелестіло поміж себе жіноцтво, осудливо бгаючи губи (якщо тільки не траплялась серед гурту яка щира молодиця — вдарити руками в поли: та чи не тю на вас, баби, чого се ви розкаркались, як гайворони на сніг, завидки беруть на людські діти, що свої невдатні?!),
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Неложними устами Posted on by / 0 Comment Знялось гайвороння — на бурю… (Сонячні кларнети”) З бурси — лиш в семінарію, а з семінарії ж куди?
