Skip to content „Ви живете, отже можете жити, а значить, усе гаразд”,- …
– Гаразд. …
– Гаразд, покладу. …
„Гаразд, не буду вас силувати…” – …
– Гаразд,- коротко відповів він по хвилині роздумів. …
Ну гаразд, розповідайте, що ви про це думаєте. …
– Гаразд. …
Гаразд. …
– Гаразд,- відповів гість і, звертаючись до Мотоко, запитав: – – То й гаразд! …
– Ну гаразд, – …
– Гаразд, – …
Що я робив би, якби все в нас було гаразд, не знаю. …
Ну, гаразд, Гокінсе, а якого ж чорта вони тоді шукали? …
Ну гаразд, відчалюй на своє місце, тюхтію. …
Сподіваюся, все гаразд? …
– Гаразд, я ні про що й не розпитував. …
– Ну, гаразд, а які ж висновки з цього випливають? – Нічого, все гаразд. …
– Нічого, тепер усе гаразд. …
– Гаразд, – …
– Завтра все буде гаразд. …
– Завтра все буде гаразд. …
У нас усе гаразд. …
– Сподіваюсь, у них усе гаразд, – …
– От і гаразд, – …
– Здається, все гаразд. …
А, гаразд, Ластігу. …
– Гаразд, Гетевею, беріть консерви. …
– Гаразд, ми з пляшечкою влаштуємо собі свою гульню, – Знявши гітару Сідалковського зі стіни, почав не в лад бренькати, акомпануючи собі: Щоб вдова була багата, Щоб була у неї хата, Мала тачку і гараж, А б квартирі ще й трельяж. …
Де ж знайти вдову таку: І вродливу, і прудку, Щоб і тачка, і гараж, І квартира з Ермітаж! …
– Гаразд, Сідалковський, оскільки це наша програмна пісня… –