Результати пошуку слова: Гид

А коли до вас прийде старість, коли ваше обличчя змарніє і вкриється зморшками, коли думки зорють вам чоло борознами і пристрасть опече уста гидким вогнем, ви з жахом це відчуєте. … Він свідчить, власне, лише за те, що наше майбутнє буде таким самим, як наше минуле, і що гріх, вчинений нами колись один раз, і то гидуючи, —

Холодне, гидливе почування туги важкою рукою лежить десь вище живота. … Для легеньких стрибань у гречку вона занадто багато говорила про моральність, занадто довго старалася переконати всіх, що їй гидкі ці "скотства". … мерзотник, пропонує гидоту. … Додому йти гидко. … Це гидко, це паскудство, це мерзота!

Чортівська мішанина всіх тямок, усіх «за» і «проти», всіх «так» і «ні», всіх «дозволено» і «заборонено», всіх ріжниць між правдою і брехнею, добром і злом, красою і гидотою, запереченням усякої дисципліни. … Потрапивши в полон до українських повстанців (УПА), плакали, благали дарувати їм життя, ганебно, гидко було дивитися на них.

–  Ах ти ж гидка розваліна!  … –  Сам собі здаєшся таким порядочним, що аж гидко, – … Я не можу бачити мужіка, що, заливши очі, хитається на ногах і гидко відригує – байдуже, старий він чи молодий. … Нам стало гидко, кожен копнув його черевиком, і з тієї паскудної пасті полилася вже не пісня чи блювотина, а кров.

Ще трохи, зовсім трохи почекати, і буде тепло, розтане цей гидкий, холодний сніг, розів’ються дерева, і життя стане геть інше — життя без пальта, як вона подумала. … — Потім улаштують вечірку, гостей покличуть… Ах, як це, зрештою, гидко!» — … У, гидота! … Письменники шукають заразом і матеріалу — це щонайменше гидко.

Було гидко від очевидної брехні його – я рішуче відмовився від такої допомоги, покладаючися на недугу, і – мене забрили… … Та все це не заважало солдатам у перерві між цією й іншою, часом брутальною, гидкою піснею, пускати всякі уїдливі й дурні дотепи на адресу нашої купки.

І, розуміється, вони охотніше вірили тим, хто кликав їх до такого визволення, хто їм обіцяв його, ніж тим, хто спиняв, хто кликав далі віддавати своє життя в ім’я чужих і гидких інтересів. … Петлюра, по ініціатіві й заходами якого разураз учинялись оті гидоти.

–  Старий ошуканець,- бурмотів гидливо Гріті, спотикаючись у темряві, трапляючи в смердючі калюжі своїми тонкими сап’янцями, з обуренням вдихаючи запах плісняви на стінах. … Волікти за собою євнухів було гидко, але довірити цю справу нікому не смів. … Вже й не дивлячись, гидливо відчувала поряд з собою цього людинопродавця.

Це було видовище гидке i символiчне. … Їдять i iдять, аж дивитися гидко. … – Вони ж гидкi й страшнi. … Буду я собi руки гидить, – … Так менi стало гидко i так противно, що й досi не можу прийти до тями. … Яка гидота! … Боже, яка аморальна… гидота! … А, гидота, де ти взявся на нашу голову, до чорта iх пливе, так, як пацюки.

Зарані вибачаюсь, вийде не вельми соковито, гидко згадувати, який дурний був. … вони розмовляють про мене і Люду, яка гидота, вони все знають, вони знають більше, аніж знає він сам про себе, — … Одразу гидкий холод по тілу. … Яка гидота! … Тільки в роті гидкий присмак. … Гидота. … Гидко.