Skip to content
Не гинути мала вона, молода і красна, одинока дитина його, як яка звірюка, але жити. …
Може, хто бідний, незнайомий, боїться гинути. …
До її слуху добивається з-під дверей страшний проклін, що потрясає нею аж до глибини душі, тіло ледом обіймає, а потім ніби гинути наказує.
Єдине, що вміли,- уперто повзти, як надокучливі мухи, на мури й вежі обложених твердинь, як мухи, гинути тисячами, і коли й здобували нарешті твердині, як то було під Белградом і на Родосі, то здобували такою кривавою ціною, що страшно було мовіти.
