Результати пошуку слова: Глух

САВЧЕНКО Володимир Іванович – Чорні зорі

Posted on by / 0 Comment

Голос його прозвучав глухо й не відбився, як на це можна було сподіватися, луною від стін башти.  … Нарешті все розчинилося в глухій темноті. … Ноги глухо човгали бетонними східцями. … Тепер він вештався по складу, глухо й сердито бурмочучи щось собі під ніс. … Прибиральник-негр водив поміж столів і колон пилосос, що глухо гудів.

Франтишек Флос – Мисливці за орхідеями

Posted on by / 0 Comment

Ось уже три тижні в глухому кутку мексіканського Юкатану лунали вигуки чеською мовою. … Люди попрощалися й пішли собі: одні попрямували до ранчо, інші – в глухі джунглі. … Він хотів краще роздивитися, що то таке, але темна купа, зачувши небезпеку, раптом глухо зарохкала і ту ж мить щезла.

МИРНИЙ Панас – Лихо давнє й сьогочасне

Posted on by / 0 Comment

Один тілько вівчар Улас, білий, як молоко, дідуган, що й побілів, пасучи отари овець, і не знав та й не признавав іншого щастя на світі, як бути біля овець,- один тілько він якось глухо бубонів сам з собою: – … –  Ти, слухай,-каже він якось глухо, мов йому що зітхання затнуло,- ти не дуже крутися, щоб часом не впала… –

Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»

Posted on by / 0 Comment

На нас ще лиш пуста жде… Широка, глуха пуста. … Їй темніє в очах, в ухах дзвонить, потім стає якось так слабо… гаряче… глухо… гине. … Страшний, захриплий, глухий, зловіщий. … Лиш десь якесь глухе, протяжне та голод зраджуюче виття вовка неслося лісом між одностайним шумінням дерев.

Ольга Кобилянська – Царiвна

Posted on by / 0 Comment

Моi погляди менi звiснi, а хто iнший не буде дуже цiкавий знати фiлософiчнi висновки молодоi дiвочоi душi; довкола мене глухота i нудьга, а самiй власнi думки безнастанно пережовувати, – … Десь недалеко ударив грiм i луна гудiла, котилася горами глухо, грiзно, довго. … Тiсно й глухо, i якийсь тайний, пожираючий жар палить менi душу.

ПРУС Болеслав – Фараон

Posted on by / 0 Comment

– глухо перебив його царевич.  … Адже Ніл сімома рукавами впадає в море… Запала глуха мовчанка. … І знову прокинулась у ньому глуха ненависть до могутніх азіатів, і знову він бачив себе на тріумфальній колісниці, що проїздить бойовищем, всіяним трупами ассірійців і заставленим повними кошами відрубаних рук.

ФРАНКО Iван Якович – Борислав смiється

Posted on by / 0 Comment

Разом з глухим лоскотом каменя, спадаючого на призначене мiсце, почули загромадженi i глухий, пронiмаючий зойк. … тiлько глухо задуднiло, як вона всерединi, розбиваючись о цямриння, вкiнцi бовтнула в воду. … i вже, вже звiльна починала в Рифчинiй душi зароджуватись против неї якась слiпа i глуха ненависть.

Люко Дашвар – Мати все

Posted on by / 0 Comment

Така логічна і досконала, що професорська донька раптом засоромилася себе, своїх душевних гризот, своїх поганих думок, ніби вони руйнували красу глухого лісу, де тиша не обривалася пташиними скриками, а лише поступалася новим гармоніям. … — почула глухий, наче чужий, голос Ліди.

Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку

Posted on by / 0 Comment

Оленка ж, власне тим, що нарочито, підкреслено ухилялася від усяких будь спроб порозуміння, мов настала її черга казати до сестри: відчепись, самим своїм видом це казати, глузливим посміхом, одвернутими плечима, як виставленим глухим парканом: хоч гопки скачи, не доскочиш, —

Іван КРИВУЦЬКИЙ – ДЕ СРІБНОЛЕНТИЙ СЯН ПЛИВЕ…

Posted on by / 0 Comment

Згадував, як вони від захоплення розкривали роти, охали, ахали… Майже всі депутати були з темних забитих глухих сіл, малограмотні, колишні бідні наймити або безробітні. … Ти що, глухий? … Там справжня тюремна столиця не тільки Росії, а може, й усього світу, а Київ – глуха провінція.