НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками
– Мабуть, ти, тату, бажаєш, щоб ми здичіли отутечки в цій дурній глушині? … Якась ніби мертвота, мертвота села й глушини, запанувала в світлиці, оповила стіни й вікна, оповила навкруги молодого жвавого панича й промикувалась помалу, потихеньку в його душу. … – Ви зробили велику помилку, що забились на службу в таку глушину.