Пантелеймон Куліш – Маруся Богуславка
«Чи ти чуєш, паньматусю, Що Левко говорить? … Ти б не злякалось І Люцифера у його потузі, Бо в тебе вже нічого не зісталось, Нічого у твоїй важенній тузі… Дивується волошин, стрівши бабу, Як се Дністро перебрела старенькаї І, сміючись, говорить, буркулабу *: … «Дак з тобою і говорить, Кажеш, як людина?..