НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа
Байдужне лице Лемішковського трохи зблідло і виявляло для цікавого ока якусь пережиту й перебуту скорботу, якесь горе. … тільки горе, що вони не шляхетського роду! … горе, горе на світі! … Зосталася Ганя сама без поради, без товариства; сама, як билина в полі, з своєю малою дитиною та з своїм горем.