Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
Співучий колос дитячими ручками горнеться до неї, пазухи шукає, пахучою росою обдає босі ноги… «Невже це все буде?» Раптом здригнулась молодиця: неначе на шматку чорної хмари побачила свої покалічені молоді літа… Висхлий степ. … Не слухайте, у нас піч така, що сама пече і варить, тільки скоріш горнятка вставляй.