Результати пошуку слова: Горн
ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному
Чоловік зняв із полиць двоє горнят, узяв одне під одну пахву, а друге під другу і вийшов із келії. … Він ступав, тримаючи під пахвами вкрадені горнята, і всміхався на повен рот. … Чоловіка із горнятами побачив Прохор і завмер від зчудування: ішов той по вулиці, височезний, як дерево, усміхався широко і похитувався, наче п'яний.
БЕЛЕНТАЙН Роберт – Кораловий острів
Коли ми підпливли до мису Горн, найпівденнішого виступу Америки, надворі похолоднішало, знявся шторм, і матроси почали розповідати про несамовиті бурі й страшні небезпеки, які чигають на мореплавців біля того горезвісного мису. … – Такого страхітливого місця, як мис Горн, мені не доводилося ніде більше бачити, –
БАГРЯНИЙ Іван – Тигролови
Григорій міг лежати, притаївшись десь межи колодами, годинами і дивитися, як під крутим берегом в кам'яних розсипах клопочеться горностай – такий смішний в літнім убранні, рудувато-бурий, як старець, порівняно з пишним зимовим своїм строєм. … Розцяцькувала їх горностаєвими сніжинками, оторочила риссю.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Роксолана
Східні провінції, де звіролютий Ферхад-паша, винищуючи бунтівників, повирубував навіть немовлят, бунтували безупинно, горнучись до кизилбашів. … Роксолана горнулася до нього, мовби шукала прихисту, ховалася від усіх нещасть і загроз, хоч і що б їй могло загрожувати біля цього всемогутнього чоловіка?
Іван Драч – Крила
Наносить води повну балію — Ще відро, ще відро, ще відеречко, Та в баняки, банячища, ой, Та любисток зімліє в горнятах, Аж зімліє бабусина хата, ой-ой-ой, Хата, хатуся, хатинонька, Хатусенька, Хата Стріхівна, ой. … І горне гору роботи, бо в нього роботи гора. … Гори до нього горнуться, сонце — на вістрі пера.
Адріан Кащенко – Славне військо
У городі Киліі татарин сидить, бородатий, По горницях походжає, До татарки словами промовляє: — … Татарине, ой, сідий, бородатий Я тільки бачу, що ти передо мною по горницях походжаєш, А не знаю, що ти думаєш та гадаєш. … Груш, було, як напада з гілля, так хоч бери граблі та горни валки: так і лежать на сонці, поки не попечуться.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Чотири броди
Коли затих присілок і коли, ростучи, побільшали в ньому дерева, дівчина набрала з криниці горнятко непочатої води, завинула його в хустину і, скрадаючись, не дорогою, а бездоріжжям подалася в село. … — кивнув на горня. … торкнувся рукою до її горнятка, поправив бредень па плечі та й пішов, похнюпившись, до татарського броду.