Ольга Кобилянська – Царiвна Posted on by / 0 Comment – загомонить бувало на мене тiтка гостро, сердито.
Остап Вишня – Думи мої Posted on by / 0 Comment В убиральні було багацько «панів», пам'ятаю, дуже гостро пахло…
Володимир Дрозд – Катастрофа Posted on by / 0 Comment І раптом Дзядзько чекає на нього біля книгарні, вухатий, очі лукавенькі, ріжки під капелюхом, може, й копитця в гостроносих черевиках — містика. … раптом захотілося чогось гострого, бурхливого.
Григорій Квітка-Основ’яненко – Пан Халявський Posted on by / 0 Comment Петрусь, як людина надзвичайно гострого розуму, все, що йому викладалося, поглинав і навіть забігав наперед учителевих пояснень. … вона була багато чого навчена, як виявиться опісля; знала всю іноземну міфологію, тому й відповідала з такою гостротою.
ХВИЛЬОВИЙ МИКОЛА – Мати (1927) Posted on by / 0 Comment …що десь на донських степах Остап і Андрій кидаються один на одного, як розлютовані звірі, і що, можливо, десь вони вже в мертвій схватці і якийсь із них уже хрипить на гострому кинджалі свого рідного брата.
Остап ВИШНЯ – Самостійна дірка – Усмішки, фейлетони Posted on by / 0 Comment гостро науково запитує професор Грушевський.
КЛАРК Артур – Колиска на орбіті Posted on by / 0 Comment Від гостросатиричного Роберта Шеклі й по-діловому доскіпливого Еміла Христова. … це… Астроном гостро зиркнув на нього, і Щуплий затнувся.
ФОЕР Джонатан Сафран – Все ясно Posted on by / 0 Comment Лише через співвіднесення гостроти шпильки з гостротою інших відчуттів – як мама вколола тебе голкою, намагаючись пришпилити відірваний рукав, як дідові пальці звело кольками судоми, бо він змучився стирати піт…
ГОНЧАР ОЛЕСЬ – СОБОР Posted on by / 0 Comment Вдень вони десь по цехах заводських, на водокачках, на кранах та самоскидах, а як вечір, уже нафранчені, причесані, в модних чорних черевиках з'являються на Веселій, ступаючи більше по споришу, а не по пилюці, щоб не закушпелити свої гостроносі.
МИРНИЙ Панас – Серед степів Posted on by / 0 Comment Вас сіпнуло; ви кинулися, наче проснулись, розкриваєте очі… Справді, он по горі синіє рослина: то, мов стіг сіна, горбом здіймається вгору, то гострою швайкою піднімається в небо, то невеличкими копицями розкидалася по гребінчастій горі.
