Грань

грань1 – іменник жіночого роду (лінія або поверхня) відмінок однина множина називний грань гра́ні родовий гра́ні гра́ней давальний гра́ні гра́ням знахідний грань гра́ні орудний гра́нню гра́нями місцевий на/у гра́ні на/у гра́нях кличний гра́не* гра́ні*

ФРЕМОВ Іван – Година Бика

Вертикальна планка із циферблатом уособлює певну грань. Зерно небезпеки тут, як я розумію, у рівні вчинку, бо, ступивши на шлях брехні й залякування, як визначити міру і ту грань, далі якої не можна пройти, щоб не впасти? Між «я» і суспільством повинна лишатися грань.

РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі

Мій творець, мене могуттям обдарує щедро він, Він – незрима сила й поміч для створінь і для тварин, Він – безсмертний бог, що змірив грань буття і світу плин, Він, який миттєво створить сто – з одного, з ста – один.

Григорій Сковорода – Наркіс

Хіба мало водиться, що стіна грань робить, розділяючи наше власне від чужого? Хіба мало водиться, що стіна грань робить, розділяючи наше власне від чужого?

ФРАНКО Iван Якович – Борислав смiється

В тiй хвилi створилися дверi зо спальнi i до покою ввiйшла Рифка, ще заплакана i вся червона, мов грань, її товсте, широке лице спалахнуло гнiвом, коли побачила Леона. – питала Рифка, почервонiвши, мов грань.

Осип Назарук – Роксоляна

Та заки каравана дійшла до Медини, воздух став від горячі такий червоний, як шерсть верблюда, мальована гемною, й земля стала пекуча, мов грань. Тут на цім шляху згинуло багато верблюдів, а ті, що їхали на них, поручившися волі Божій, ішли далі пішки по розпаленім, як грань, камінні.