Skip to content
Через їх молитви бог мене спас і вирвав з рук диявола: як вмерла Маруся, то я, грішний, біля неї заклявся самому собі смерть заподіять, і як поховали Марусю, я тихенько від них, щоб мене не спинили, пішов світ за очима, узявши тільки у жменю землі з Марусиного гроба, щоб хоч з одною землею, що її покрива, укупі лежати.
Ім’я твоє на небесах святиться, І ангельські тебе прославлять лики… Покинь сей грішний мир, сумний, кривавий, дикий!» XXII І сльози добрі, перла многоцінні, Живущою, зцілющою водою Лились, природи дар святий, безцінний, І обіймалася сестра з сестрою…
