Результати пошуку слова: Гріш

Краще смерть, як неволя – Андрій Чайковський

Posted on by / 0 Comment

Я тобі вже говорив, хто є пан цісар і скільки він добра для нас, грішних, зробив, як він усіма турбується. … — От як ми гарно про одну думаємо,— говорив Степан, усміхаючись.— Тепер, Настю, ходімо в канцелярію за грішми, бо скоро нас розлучать.

Тимофій Гаврилів – ВИЙДИ І ВІЗЬМИ

Posted on by / 0 Comment

Втративши крила, янголи нагадували покараних грішників; шматки ліпнини відпали, спотворивши сповнені лагідної невинності зарум’янені личка, доки було знесено й сам понад сторічний будинок — старіших у цьому місті, вік якого вилічувався числом до нього принаймні чотирикратним, майже не було.

Журнал Сучасність 1961 – 1991

Posted on by / 0 Comment

Ти, що обіцявся приймати тих, що каються, і що очікуєш навернення грішників, не пом’яни гріхів наших многих; прийми нас, що звертаємося до Тебе, зітри те, що записано про наші прогрішення, упокори гнів, що ним ми Тебе розгнівили, Чоловіколюбче.

Олекса Кобець – Записки полоненого

Posted on by / 0 Comment

Пантелєй, видно, намагався сприймати лайку отця Василія, як щось належне, неминуче, як прояв особливої уваги отця до його маленької, грішної фігурки. … Спочатку обмінюємося парою анекдотів із цієї галузі: він оповідає, як святий Петро ходив по пеклу грішників визволяти і, запитавши в одному казані з киплячою смолою: –

ІЛЬФ Ілля Арнольдович – Дванадцять стільців

Posted on by / 0 Comment

Розділ III «Зерцало грішного» Висповідавши Клавдію Іванівну перед смертю, священик церкви Фрола і Лавра, панотець Федір Востриков, вийшов з дому Вороб’янінова в повному ажіотажі і всю дорогу до своєї квартири пройшов, неуважно дивлячись увсебіч і ніяково усміхаючись.

Тарас Бульба-Боровець – Армія без держави

Posted on by / 0 Comment

Тим більше, що майже всі друковані праці, що появляються у вільному світі про партизанський рух в Україні, грішать жахливим спотворенням фактів, замовчують ролю Поліської Січі, як зародка Української Повстанської Армії і вводять в «блуд живих і мертвих, і ненароджених» синів…

СТРУГАЦКИЙ Аркадий Натанович – Населений острів

Posted on by / 0 Comment

Проковтнуло його це стерво залізне, і духу від нього не лишилося… Тьху-тьху-тьху…» Він здригнувся і впустив чобіт: протяжливий моторошний звук виник над бухтою, чи то виття, чи то вереск, ніби чорти проскребли по грішній душі іржавим ножем. … – Гріш вам ціна, –