Гузир Posted on by / 0 Comment гузи́р – іменник чоловічого роду відмінок однина множина називний гузи́р гузирі́ родовий гузиря́ гузирі́в давальний гузирю́, гузире́ві гузиря́м знахідний гузи́р гузирі́ орудний гузире́м гузиря́ми місцевий на/у гузирі́, гузирю́ на/у гузиря́х кличний гузи́рю* гузирі́*
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня Posted on by / 0 Comment — Перекинув на засторонок сніп, легко і навскіс, щоб ні колос, ні гузир не зачепили матері. … Югина, опираючись руками у восковий луб полудрабка, сіла на гузир снопа. … Легко схопив мішок за гузиря, крекнув і вміло та обережно скинув з правого плеча біля глибокої борозни.
Остап Вишня – Мисливські усмішки Posted on by / 0 Comment Ви його вирулюєте на середину протоки, нiс ятера не зачепив, а зачепили ви його, того ятера, веслом, ятiр падає на вас якраз своїм гузирем, голова ваша проскакує в гузир, i ви вже нiби карась…
БЕДЗИК Юрій Дмитрович – Великий день інків – Пригоди. Фантастика Posted on by / 0 Comment Гобсон вправним рухом розв’язав мішок, взяв його за гузирі й потягнув угору.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Щедрий вечір Posted on by / 0 Comment – Нажате мною вiн оперiзує перевеслом, виймає з-за пояса юрок, зв'язує снiп i ставить його гузирем на стерню. … Борошно ж укладеш так, щоб гузир був зверху.
ГОНЧАР ОЛЕСЬ – СОБОР Posted on by / 0 Comment Невідомо, коли хата востаннє і вкривалася, солома вляглася, спресована часом у монолітну масу, позеленену де-не-де мохом, увінчану по гребеню міцними гузирями очеретяних снопів.
