Результати пошуку слова: Гуп

УЕЛЛС Герберт – У безодні

Posted on by / 0 Comment

Тепер удар прнйшовся йому в спину, і він почув, як тріснула куртка, а тоді те чудовисько гупнуло в дах обсерваторії. … Коли я сидів на підлозі й гупав молотком, двері відчинились і ввійшов мій сусіда – злидень письменник. … Колись… Тим часом Дженні знов уже гупала по клавішах: бум, бум, бум… –

Юрiй Яновський – Чотири шаблi

Posted on by / 0 Comment

Бубон клацає й гупає, як веселий парубiйко. … Поки що гупали гармати. … Кiннотники мчать, вилискуючи шаблями, i вигукують, кричать, ревуть – лише гупотить земля. … Кривавi синяки на Шахаєвих руках, гупання в стiну i цей товариський жартiвливий тон розмови – здавалося, що не можна бачити це в одного чоловiка.

Володимир Сосюра – Третя рота

Posted on by / 0 Comment

Конокрад у дошках важко гупаеться об землю. … А за мною важко гупають чоботища Куркуля, і земля хитається піді мною… Але куркуль мене не наздогнав… Якось він показував своїх коней управителеві економії (Кам’янський зрошувальний участок).

Борис Грінченко – Серед темної ночі

Posted on by / 0 Comment

Він розсердився й гупнув з усiєї сили. … — визвiрився сердитий Роман.— Разлі ви думаєте, що я буду гупать тут iз вами по остюках цепом? … Не чули, що й забилися, хоч гупнувся кожен здорово. … — загукано враз, і кілька кийків гупнуло по плечах і по руках коноводам. … А каміння все гупало.

ЮРГЕН Анна – Голубий Птах, названий син ірокезів

Posted on by / 0 Comment

Ритмічне гупання з чіткими подвійними ударами розбудило хлопця. … Перед хатою побачив свою опікунку, що стояла з якоюсь жінкою біля дуплистої колоди, обидві по черзі гупали в колоду дерев’яними товкачами: так-так, так-так. … Гупання стихло. … Гупання маїсової ступки покликало Георга назад, до хати.

Юрій Горліс-Горський – Холодний Яр

Posted on by / 0 Comment

Про братів Чучупаків, чорноліського полковника Пилипа Хмару, отаманів Ларіона Загороднього, Мефодія Голика-Залізняка, Дениса Гупала, Миколу Кібця та інших учасників Визвольної боротьби знайшлося чимало документів, а от про Чорноту… І знову сумнів закрадався у серце: може, це збірний образ, може, це вимисел?

ЕРНЕСТ Гемінґвей – Прощавай, зброє

Posted on by / 0 Comment

Як летів другий, ми не чули, аж раптом він гупнув зовсім поруч. … Надворі щось гупнуло, аж земля задвигтіла. … Ми сперлись на огорожу й дивилися, як коні, гупаючи копитами, скачуть повз нас, і бачили вдалині гори, а ближче, за деревами й полями,- Мілан. … Гармати ще помалу гупають, та загалом усе вже завмерло.