РУДЕНКО Микола – Ковчег Всесвіту Posted on by / 0 Comment Інколи із гущавини вискакували велетенські тварини, яких глядачі ніколи не бачили навіть на малюнках.
Сонце заходить – Андрій Чайковський Posted on by / 0 Comment Старі люди розказували, що в цю балку ховалися люди в скрутну годину перед татарвою і почували себе тут безпечно, бо татарин не відважився заходити в таку гущавину.
Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала» Posted on by / 0 Comment …сусідньої гори, стрімка й густо заліснена, відділена від них яром, саме тепер впивала в себе струї заходячого сонця, що видніли, ллючися скісним спадом згори в зелену гущавину рівних смерек, ніби пронизуючи їх… —
РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі Posted on by / 0 Comment Взявши триста добрих воїв, з ними я вперед пішов, Військо ззаду залишивши у гущавині дібров.
Юрій АНДРУХОВИЧ – Таємниця Posted on by / 0 Comment Я певен, що він ще не раз нагадає про себе в нашій з тобою розмові – то річковим риб’ячим сміхом, то мавп’ячою гримасою з якихось гущавин.
Роберт Льюис Стивенсон – Острів Скарбів Posted on by / 0 Comment Серед зеленої гущавини мускатного горіха подекуди височіли червонуваті стовбури сосон, що кидали широку тінь, і смолистий дух змішувався з запахом мускату.
МАЙН Томас Рид – Вершник без голови Posted on by / 0 Comment Серед заростей акації, затіненої вищими деревами, в самісінькій гущавині стояла груба хатина, сплетена з гілляччя і обмазана глиною, –
ГОМЕР – Одіссея Posted on by / 0 Comment 470] А як на пагорок вийду я цей до тінистого гаю, Ляжу в гущавині спати, й покинуть мене в ту хвилину Втома й озноб, і сон мені очі заплющить солодкий, –
Олесь Гончар – Берег Любові Posted on by / 0 Comment З сухим шумом врізалась коса в золоту гущавінь пшениці, і хоч — без навички — Ягнич почуває незграбність своїх рук, відвиклих від хліборобства, та все ж косить чепурно, із зворушливою старанністю, стеблиння лягає колос до колоса, і з кожним порухомзмахом твоя сила мовби міцніє, —
Валеріян Підмогильний – НЕВЕЛИЧКА ДРАМА Posted on by / 0 Comment Вона не чула своїх кроків по землі, так ніби пливла все вперед, далі, в глиб гущавини, і суворі стовбури, здавалось, розступались перед нею нескінченною алеєю, стелили їй шлях туди, де прагнула вона в своєму легкому поході.
