Результати пошуку слова: Гілля

Ольга Кобилянська – Через кладку

Posted on by / 0 Comment

Раннє сонце перебивалося крізь гілля, лягаючи блиском тут і там на зарошений мох, а живичний запах, що розходився лісом, обіймав і освіжував нас. … Старезне соснове гілля звисало нерухомо над нашими головами, і ми віддалися на часок цілковито потузі лісової тишини.

ФРЕМОВ Іван – Година Бика

Posted on by / 0 Comment

Спіральний рух повітря закрутив листя, уламки обвугленого гілля і пилюку, підносячи їх високо до фіолетового небозводу. … Високо виднілося свинцево-сіре небо в обрамленні волохатого шоколадного гілля. … Коробка міцно прилипала в розвилці двох велетенських гілляк на висоті понад триста метрів.

РУСТАВЕЛІ Шота – Витязь у тигровій шкурі

Posted on by / 0 Comment

Автанділ, коня припнувши, сам на дерево поліз І, з найвищої гілляки пильно глянувши униз, Бачив: витязь до печери йшов, ллючи потоки сліз. … Не схотів я з ним зустрітись, серце жалував палене, Одвернувсь од них, поблідши; між гілля сховавсь зелене.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Над Чорним морем

Posted on by / 0 Comment

Од старих гіллястих горіхів понависало довге необрубане гілля. … З одного боку ріс цілий гай гіллястих оцтових акацій з голими стовбурами, з широкими пучками листатого верхів’я. … Усіх манив до себе холодок під густими гіллястими берестами після духоти та спеки в дорозі.

ЛИСЕНКО Василь- Наказ лейтенанта Вершини

Posted on by / 0 Comment

Було тихо, тільки сонно шелестіло обважніле, присипане росою листя та потріскувало сухе гілля. … Прив’язав човен до вербової гілляки, закинув вудку, чекав кльову. … Вершина, намагаючись не шурхотіти гіллям, знайшов вхід до водоспуску: –

ВЛАД Марія Миколаївна – Стрітеннє: Книжка гуцульських звічаїв і вірувань

Posted on by / 0 Comment

Плавав що плавав по водах той одноріг, а коли потоп зайшов усі верхи гір, то птахи, які там ще витримувалися, почали літати над водами, а як і їм крила зболіли, то посідали на той ріг однорогові, як на гілля. … Якби не відірвалася від смерекового гілля, якби не поїхала в світ, якби ж то, якби… Як би я багато вміла, могла!

МАЛИК Володимир Кирилович – Чорний вершник

Posted on by / 0 Comment

З гіллястих яворів з криком знялося вороння. … Тож можеш тішитися тим, що не сам теліпатимешся на гілляці, а разом зі своїм братчиком! … Перемерзлі люди почали збирати сухе гілляччя для вогню і здирати з уцілілих хлівів солом’яну покрівлю, щоб погодувати коней.

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Огненне коло

Posted on by / 0 Comment

Це мала би бути Божа Мати, але на постаменті її не було… Постамент був подзьобаний бомбовим череп’ям, за постаментом стирчала стара груша, геть розщеплена бомбою на кілька частин, з обчухраним гіллям, з пов’ялим листям на обламаних раменах, а на тій груші висіло ганчір’я чи й ще щось, закинене туди вибухом… «Глянь!..»