Результати пошуку слова: Давній

ЛИСЕНКО Василь- Наказ лейтенанта Вершини

Posted on by / 0 Comment

Мій давній знайомий! … –  Насторожує ще одна обставина: командиром парашутистів виявився мій давній знайомий, рибалка з Києва – заповзятливий браконьєр! … В одній з них є давній монастир, ще з часів Київської Русі; там ченці велику бібліотеку сховали.

ТОЛКІН Джон – Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори

Posted on by / 0 Comment

згадуючи Злоткінсові слова на такій давній–давній вечірці в гобітівській норі, коли той сказав, що вони можуть посидіти на порозі, поки щось придумають. … Він доводився далеким нащадком Гіріонові, володарю Долу, дружина й дитина якого в той давній час утекли із зруйнованого міста по річці Бистрій.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа

Posted on by / 0 Comment

На стінах висіло багато образів, невеликих картинок у чорних узеньких рамках, а коло порога висів у білому клобуці, намальований олійними фарбами, якийсь давній митрополит, червоний на виду і ввесь обвішаний червоними стрічками, наче молодиця намистом. … Гості йшли по давній дорозі, котра вже густо заросла шпоришем та подорожником.

Суржик для інтеліґенції. Мацюк Р.

Posted on by / 0 Comment

Йосип Маланяк, „Поступ“, число 98(756), 28го червня – 4го липня 2001го року; по-праву (справедливо) претендувати; береза кудрява; для атомної енерґетики залишається давній головний біль (давні клопоти); це татусин головний біль – фільм „Раптовий удар“, 1+1, 10го травня 2001го року; сміливості тобі не позичати (не бракує) –

МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні

Posted on by / 0 Comment

Проти церкви, на невисокім згірку, величезний палац світить дверима-вікнами… І палац уже, видно, давній та ще й запущений. … – Здоров був, давній знайомий! … Аж ось – випало й їй несподіване щастя: купив її у казні за безцінок давній знакомий – жид Геріпко, причепурив трохи зокола облупані боки, полатав, де попрогнивала, оселю, –

ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Хранителі Персня – Володар Перснів-1

Posted on by / 0 Comment

Гобіти Гобіти – непомітний, але дуже давній народ. … Ліс не дарма звався Старим, він був і справді дуже давній – останній клапоть просторих споконвічних лісів; у ньому ще жили, старіючи повільно, як сама земля, прабатьки дерев, що пам’ятають часи свого верховенства.