Результати пошуку слова: Далеч

далече́нько – прислiвник незмінювана словникова одиниця

Невдовзі вони натрапили вузеньку стежину, яка вела в темну далечінь, вгору та додолу по пагорбах, до Лісового Клину й Переправи. … Фродо підповз до узбіччя й стежив за вершником, доки той не зник у далечині. … В далечині, понад чубами лісу, мов лиса маківка, майоріла зелена верхівка пагорба.

Через парапет було видно усей залив, широку далеч синього моря, обидва порти; з одного боку заливу було видно плисковату Пересип над морем, з другого боку заливу піднімалась висока гора Ланжерон, котра вганялась в море. … Вона ніби мріла перед ним в тій поетичній далечі, неначе легенький херувим.

Росiя ж велика – степи, далечi, землi широкi. … Хтось ударив по його струнах i вони бринять, зливаючись iз далеким дзвоном, що птахами несеться з пiвдня, з-за лiсу, де в синiй далечi горить на сонцi позолотою хрест i бiлiє над зеленню прадавня дзвiниця. … – Либонь, далеченько,- кидає слово Матвiй.

Безграмотно відмінювано іменники жіночого роду з наростком -інь: далечінь, височінь, глибінь: Правопис-28 Правопис-33 Н. … далечінь Н. … далечінь Р. … далечині Р. … далечіні Д. … далечині Д. … далечіні 3. … далечінь 3. … далечінь О. … далечінню О. … далечінню М. … далечині М. … Усі ми говоримо на височині, у далечині, на глибині.

Вона вслухалася в гамір і колотнечу валки і ще й досі не йняла віри, що від'їжджає від Києва далі й далі, від'їжджає з рідної землі, прямує в якусь незвідану далеч, полишає все знайоме до схлипу в горлі, полишає своє дитинство, саму себе.

Щоранку з далечі побережної з'являється він. … Берегова далеч затуманена мгичкою, і з тої мгички щоденно, неминуче з'являється він. … І друзі твої, десь там вони йдуть, у далечі літ, серед спраглих степів. … Прозоріє по-осінньому далеч.

Зрідка промчить «Метеор», що обслуговує надбережжя, пропливе десь аж на обрії судно і зникне в морській далечі. … Місячна доріжка помітно змістилась, ніким не стривожена, як і раніш, тихо зникала в далечі. … Для вас земля, а наша далечінь. … …Для них земля, а наша далечінь.

Здається, гострий шпиль телевізійної вежі зачепився за її пінясте мереживо і не пускає в далеч, не хоче розлучитися з нею. … Він заклопотано втупився в далечінь річки. … Старий безперервно смалить люльку І втомленим, байдужим поглядом тягнеться в далечінь. … Крутояр раз по раз піднімає очі, вдивляється в далечінь.

Вони гармонійно єдналися в одкритій для далечі й краси душі письменника-початківця, народженого у степах, натхненого морем. … На тлі повечорілого моря на одному з хаджібейських горбів сиділа вона, нічим, окрім затуленого серпанком об'єктива кіноапарата, від глядача не прикрита, й довго вдивлялась у далечінь.