МИРНИЙ Панас – Серед степів
Ваші очі уп’ялися в його; ваше серце дожидає, що далі буде… Ось щось злегка луснуло – наче перервалася нитка, що придержувала того кібчика на одному місці; злегка тріпнулися його крила – і кібчик опукою пустився на землю. … Рушай далі, поки рано! … Уже вам стає видко тільки кругом себе, а далі все меркне в сірій темноті тихого вечора.