Результати пошуку слова: Дарма що

Через того, що багато розумних понаставало… Усі торгують, а покупателі только глазами купують, і торговлі нема – один убиток. А це що? Що батько казав? …чумацькій шапці… балка так і балка так, клином сходяться до скали… Тридцять літ опита дарма не пройшло!

 Що викликає їх? А що робилось на початку лiта – огiрки цвiтуть, гарбузи цвiтуть, картопля цвiте. Казна-що, не риба. От колись була риба, щоб ви знали.  – Дарма,сказав батько i, пiдваживши телицю великим кiлком, ловко втяг її у човен.- Раз уже я грiшний, так де менi й смалитись, як не там, де ви кажете.

Лiс ще дрiмає… а з синiм небом вже щось дiється: воно то зблiдне, наче вiд жаху, то спахне сяйвом, немов од радощiв. Вона рада, що дiти втихомирились. Дарма!

Леся Українка Лісова пісня Драма-феєрiя в 3-х дiях СПИС ДIЯЧIВ “ЛIСОВОЇ ПIСНI” ПРОЛОГ “Той, що греблi рве”. “Той, що в скалi Мавка. недарма паничi їй носять дукачi! Се ж “Той, що греблi рве”! Вона свавiльна, любить глузувати, але менi дарма… Менi дарма про все на свiтi! Л у к а ш Дарма! З л и д н i Дарма!

2 Ні, не гнітять мене перестрахи й жалі, Що вмерти мушу я, що строки в нас малі: Того, що суджено, боятися не треба. Якщо ти з дурнями й низькими накладаєш, – Хай Бог пошле тобі покуту, кажуть… Хай шле, дарма, а я своє робитиму! 155 В тісному колі, де ввесь вік блукаєм, Ми входу й виходу дарма шукаєм.

Я вiзьму спiвцiв тих в руки!” Раптом чує – десь близенько Залунали пiснi гуки: “В мужика землянка вогка, В пана хата на помостi; Що ж, недарма люди кажуть, Що в панiв бiлiшi костi! У мужички руки чорнi, В панi рученька тендiтна; Що ж, недарма люди кажуть, Що в панiв i кров блакитна!

Сад божественних пісень Пісня 1-ша Складена 1757 року на цю силу: «Блаженнi непорочнi в дорозi, що ходять законом Господнiм» [1]. Що може буть цього миліш? Так, про місяць знать дарма, є там люди чи нема, Кинь Коперников!

До них відносяться пасажирські машини з числом місць, не що перевищує вісім. З часом забуваються терміни, що прийшли до нас з історії автомобілебудування. Адже не дарма гонщики, які беруть участь в ралі, принципово відмовляються від АБС.

Дарма, чи те “треба” мале, чи велике, – вагу те має, що кожен раз воно вимагає уваги, що не я їм, а воно мною уже керує. Так, ти стаєш менi на дорозi i уважаєш, що маєш на мене право.

I я тепер точнiсiнький, як той москаль, що змалював Кузьма Трохимович пановi, що дуже кохався в огородах. А що маємо робить? Були ви у Яготинi лiтом, що там дiється? Та дарма.