БОБРОВНИКОВ А. – Повість про нещасних марсіян
Після того, як героїня кинулася з даху, не переборовши справжнього кохання, яке заполонило її там, засвітили світло. … Сріблились дахи. … Усі кинулися до вікна і чітко побачили сяюче блюдечко, що пливло на рівні сусідніх дахів. … Десь близько на даху грала радіола і, може, танцювали, але з вікна цього не було видно.