Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»
Вона мусить іти, щось не дає їй спокою. … То нещасне почуття не дає йому і в мирних хвилях спокою. … Не дає оставатися довго на однім місці, через що, головно, і набрався він від господарів якнайбільше лайки, а часом і бійки. … Вона заховалася сюди від людей, мов дика звірюка, а лиха година і тут їй спокою не дає.